Сторінка
1

Перспективне та річне планування страхової компанії

Як і будь-якій підприємницькій діяльності, страху­ванню властиве планування. По своєму змісту план стра­хової компанії виражає собою баланс доходів і витрат. Особливу роль в страховій справі відіграє нормативний метод планування, що пов'язане з особливостями вста­новлення величини страхового тарифу.

Розробка плану страховика повинна бути підпорядко­вана вирішенню головного для нього завдання на певному етапі. Серед завдань можуть виділятись розширення видів „страхування й послуг, забезпечення фінансової стійкості страхових операцій, тощо. Але в будь-якому випадку з поля зору страхових фахівців не повинно випадати надходження " страхових платежів і внесків, за рахунок чого формується Первинний доход страховика. Саме його обсяг виражає фінансову базу для реалізації всіх планів страхової ком­панії. Тому можна вважати, що планування в страхуванні націлене на передбачення обсягу й напрямків використан­ня страхового фонду.

Його величина визначається як кількістю договорів в портфелі страхової організації, так і структурою видів страхування, які вона проводить. Якраз вони й харак­теризують потенційних страхувальників і тим самим економічну базу страхування (страхову суму, страховий внесок, страхове відшкодування, тощо).

В страхових організаціях розробляються плани різної тривалості, що зумовлюється змістом поставлених за­вдань. Такі плани можна розмежувати на довгострокові й короткострокові.

Найважливішим серед довгострокових є п'ятирічний план. Він не випадково займає центральне місце у фінансовому плануванні страхової організації — адже більшість видів страхування має тарифну основу п'ять років. Це означає, що за п'ять років страховик повинен забез­печити еквівалентність відносин зі своїми партнерами.

Крім п'ятирічних планів складаються річні плани, для яких властива конкретизація завдань страхової компанії, виявлення можливих диспропорцій в її діяльності, шляхів їх подолання та включення резервів. Ця робота направлена навизначення балансу доходів та витрат.

Основою його є план надходження страхових пла­тежів, який доцільно розглядати не лише як інструмент управління виробника страхових послуг з точки зору їм обсягу, асортименту, якості, а й як план заходів досягнення певної величини й структури страхового фонду, його руху.

При формуванні фінансового плану страхової ор­ганізації розраховуються, аналізуються й використову­ються багато показників, що розглядались в попередніх розділах роботи. Найважливішими показниками в фі­нансовому плануванні е обсяг страхових платежів й підсумкові результативні показники — прибуток, рен­табельність.

Показник величини страхових платежів покладений а основу всього процесу фінансового планування страховок компанії. Спираючись на нього, розробляють планове зав­дання по окремих видах страхування з врахуванням залу­чення потенційних страхувальників. Як було встановлена раніше, показник обсягу страхових платежів має синтетичний характер, тому при його плануванні застосо­вується обчислення середнього платежу, середньої страхо­вої суми, кількості діючих договорів, тощо.

Для складання фінансового плану особливе значення мають показники прибутку й доходу, темпи зростання яких та пропорції розподілу показують можливості розвитку страхової компанії. В попередніх розділах цієї роботи вже розглядались можливості зростання прибутку-страховика за рахунок інвестиційної діяльності. Тому & фінансовому плануванні використовуються окремо два. показники доходу й прибутку, що відносяться безпосе­редньо до страхових операцій та інвестиційної діяль­ності.

Розміри страхових платежів, перебуваючи під впливом різних факторів, мають певні коливання по роках. Разом з тим, динаміка Цих факторів досить стабільна, що дозволяє планувати як рівень цих фак­торів, так і синтетичний показник обсягу платежів.

У роботі по плануванню надходження страхових платежів необхідно враховувати специфіку використання основних видів договорів. Так, застосовуються типові договори, умови яких відповідають інтересам багатьох страхувальників, і в яких проявляється дія закону ве­ликих чисел. Індивідуальні ж договори відображають особливості конкретного клієнта, їм властиві спеціальні умови, встановлення індивідуальних тарифів, тощо. По таких договорах планування проводиться окремо по кожному, з врахуванням конкретних особливостей діяльності страхувальника

Зазначимо, що більша фінансова стійкість властива страховому портфелю з переважанням в його структурі уніфікованих договорів. Наявність же значної кількості крупних індивідуалізованих договорів посилює нестій­кість, вимагає перестрахування, що не завжди відповідає інтересам цедента.

Планування надходження страхових платежів про­водиться по кожному виду страхування окремо, тому що кожна страхова операція здійснюється з певним спо­живачем (тобто, зорієнтована на конкретне страхове поле). Йдеться про властиві лише Йому особливості впливу різних соціально-економічних факторів на об­сяги страхових платежів. Можливе й планування також окремо по кожній групі майна.

Практика засвідчила переваги планування надход­ження страхових платежів у три етапи. Змістом першого є визначення очікуваного надходження платежів за цілий рік, величина яких є вихідним моментом у плануванні. На другому етапі обчислюється плановий розмір надход­ження платежів в межах всієї страхової організації, а на третьому — ці величини доводяться до структурних під­розділів страховика (страхових агентів),

Розглянемо поетапний процес планування більш де­тально. На першому етапі складається таблиця щоквар­тального надходження страхових платежів, величина яких встановлюється на основі можливої їх динаміки в порівнянні з попереднім роком і попереднім кварталом чи місяцем. Вивчення темпів їх зміни дозволяє прогно­зувати їх величини на наступні квартали (місяці).