Сторінка
3

Поняття предмету соціології

Структура соціологічного знання

Об’єктом вивчення соціології може бути як громадянське суспільство в цілому з притаманними йому багатоманітними соціальними зв’язками і відносинами між людьми, так і будь-яка окрема сфера суспільного життя – економічна, соціальна, політична, духовна. Її зацікавленнями можуть бути рушійні сили свідомості і поведінки людей, соціального процесу, великі і малі соціальні групи, етнічні і міжетнічні спільності, окрім того класи, професійні і демографічні групи (молодь, жінки, пенсіонери тощо), окремі особистості (їх потреби, інтереси, цінність орієнтації), сім’ї як клітинки суспільства, взаємодії суб’єктів, соціальних інститутів і організацій. Отже, коло зацікавлень соціології як науки є досить широким і різноманітним, що значною мірою визначає структуру соціологічного знання.

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємозв’язаних уявлень, понять, поглядів, теорій, соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому). Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не просто певною сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно функціонуючий соціальний організм.

Основним структурним елементом соціологічної теорії знання є: знання про громадське суспільство, систему соціальних відносин, їх зміст і механізм їх взаємодії, про суть взаємодії соціальних суб’єктів. Знання про суспільство включає в себе розуміння законів його розвитку, уявлення про основні сфери життя суспільства і їх взаємодію. Важливою частиною структури соціологічної науки є: знання про функціонування і розвиток окремих сфер суспільного життя, в тому числі економічної, соціальної, політичної, духовної, а також про можливості життєдіяльності і соціального самоутвердження в кожній з цих сфер особистості або соціальної групи. Складовими структури соціологічного знання є: наукові уявлення, погляди, теорії соціальної структури суспільства, соціальний склад населення країни, діяльність існуючих у суспільстві соціальних інститутів (таких як держава, право, релігія, наука, культура, освіта, сім’я і т.д.).

До структури соціологічного знання включаються також уявлення, погляди, теорії, які з’ясовують реальне становище різних соціальних груп суспільства в системі політичних відносин і перш за все в системі відносин влади, характеризують діяльність різних політичних партій і рухів, неформальних груп і організацій, а також життєдіяльність трудових колективів, малих груп, теорії між особистісного спілкування і окремих особистостей.

В структурі соціологічного знання можна виділити окремі рівні. Йдеться про три рівні соціологічного знання:

· загально соціологічні теорії або загальнотеоретична соціологія;

· спеціальні і галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня (цей термін ввів у науковий обіг американський соціолог Р.Мер тон);

· первинне узагальнення даних конкретно-соціологічних досліджень.

Загально соціологічні теорії спираючись на соціальну філософію, торкаються, як правило, глибинних, сутнісних моментів розвитку того чи іншого суспільства (історичного процесу в цілому) і місця в ньому людини. На цьому рівні кожне соціальне явище розглядається з точки зору його місця і ролі в суспільстві, його багатоманітних зв’язках з іншими явищами.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорії мають набагато вужчий пізнавальний ракурс, а ніж загально соціологічні, торкаються в основному окремих сфер суспільного життя, соціальних груп і інститутів, поєднують в собі теоретичний і емпіричний рівні дослідження. Вони по суті, займають певне проміжне становище між фундаментальними соціологічними теоріями і емпіричним узагальненням первинної соціологічної інформації, виступаючи у ролі своєрідної зв’язуючої ланки та долаючи наявний між ними розрив.

Виділення спеціальних і галузевих соціологічних теорій (теорій середнього рівня) створює для соціології цілий ряд безперечних зручностей і переваг, основними з яких є: можливість створення міцної і зручної теоретичної основи для досліджень конкретних сфер людської діяльності і окремих складових соціальних груп без використання громіздкого і абстрактного понятійного апарату фундаментальних соціологічних теорій; забезпечення тісної взаємодії з реальним життям людей, яке завжди знаходиться в полі зору теорій середнього рівня; демонстрування переконливих висновків соціологічних досліджень пересічних громадян.

Разом з тим ці теорії породили досить вузьку спеціалізацію соціологів-спеціалістів в окремих галузях соціології, які збирають емпіричні дані, узагальнюють їх, обґрунтовують теоретичні висновки і будують моделі лише в межах цих галузей соціологічного знання.

Третій рівень соціологічного знання представлений конкретними соціологічними дослідженнями, які проводяться з метою одержання об’єктивних даних стосовно різних сторін соціальної дійсності. Ці дані можуть бути осмислені на рівні спеціальних, галузевий і загально соціологічних теорій і використані у розв’язанні актуальних проблем розвитку суспільства.

Завершуючи розгляд даного питання, зазначимо, що в літературі можна зустріти поділ соціологічного знання на фундаментальне та прикладне. Такий поділ є досить умовним, бо будь-яке з них безпосередньо або опосередковано робить свій внесок у вирішенні як наукових, так і практичних завдань. Отже слід говорити лиш про домінування в кожному окремо взятому випадку того чи іншого соціологічного знання: наукового, фундаментального або практичного, що є підставою для його віднесення до сфери теоретичної або практичної соціології. Те саме можна сказати і про емпіричні соціологічні дослідження: вони можуть бути орієнтовані на вирішення наукових проблем (наприклад, на створення спеціальної соціальної теорії) або практичних, пов’язаних з удосконаленням соціальних інститутів (сім’ї, освіти, права тощо).