Сторінка
1

Голівуд і кінематограф після ІІ світової війни

Кіно другої половини XX ст. розвивалося в руслі основних художніх напрямків цього часу, але кожний національний кіне­матограф мав свої особливості.

Неореалізм знайшов найбільше втілення в італійському кіно. Виник цей напрямок на хвилі руху Опору, в умовах становлення демократичного суспільства. Пошуки нових напрямків розвитку неореалізму обумовлені проблемним аналізом взаємовідносин лю­дини та суспільства.

З іменами Р. Росселіні, Л. Вісконті, А. Антоньйоні, Ф. Фелліні пов'язаний розквіт філософського, поетичного кінематографу. Саме в різних стрічках проявилася одна з головних тенденцій західноєвропейського кінематографу кінця 50 — початку 60-х pp. — дослідження психологічних і соціальних мотивів поведінки су­часної людини (фільми Фелліні "Дорога", "Солдатське життя", "8 ½ "; фільми Антоньйоні "Хроніка одного кохання", "Крик").

Наприкінці 60-х pp. почали формуватися головні жанри полі­тичного кіно, яке в Італії сягнуло вершин у першій половині 70-х pp.

Характерною рисою англійського кіно залишилася вірність національним традиціям. Знаменитий режисер і актор Лоуренс Олів'є з успіхом знімав стрічки за класичними творами В. Шекспіра "Гамлет", "Генріх V", "Річард VI".

У Франції в 70-ті pp. зняв свої кращі сатиричні стрічки зна­ний метр сюрреалізму в кіно іспанець Л. Бунюель ("Цей невизначений об'єкт бажання", "Привід свободи"). Традиційний і популярний у Франції жанр кінокомедії відкрив глядачам імена Ж.-П. Бельмондо, Л. де Фюнеса, П. Рішара.

В останні роки телебачення перехоплює пальму першості у традиційного кінематографа, оскільки стало невід'ємною части­ною побуту кожної родини. Герої телесеріалів, що розтягуються на довгі місяці й роки, сприймаються як гарні знайомі, за перипетіями життя яких глядачі стежать з увагою і співчуттям. Перед творцями цих фільмів постає дуже важлива задача — виховувати людей в дусі гуманізму, за допомогою різноманітних художніх засобів прищеплювати їм кращі загальнолюдські цінності.

У Сполучених Штатах після Дургої Світовой війни Даглас став однією з найяскравіших зірок Голівуду (а пізніше - і світу).

Народившись у злиденній родині емігрантів, він бачив свій квиток із гетто в стипендії на акторське відділення. Він виконував маленькі ролі на Бродвеї, під час Другої Світової служив на флоті, а затим - знову прийшов на сцену.

Його давня знайома і однокурсниця Лорен Беколл запропонувала продюсерові Хелу Уоллісу прослухати його, і в результаті він був узятий на головну роль у фільмі "Дивна любов Марти Айверс"(1946). Робота Кірка отримала чудові відгуки, і він знявся в класичному фільмі noir "З минулого" - адаптації п'єси Юджина О'Ніла "Ранок стає Електрою" та фільмі "Я ходжу один". Затим він нокаутував глядачів у ролі боксера Миджа Келлі в "Чемпіоні" (також 1949) ролі, яка принесла йому першого "Оскара" за найкращу чоловічу роль.

Він перевтілювався в Одісея і Ван Гога, молодого гарпунщика і втомленого від слави полковника, гравця і ганфайтера - і безжального кінопродюсера. До кожної ролі Даглас підходив пристрасно і самовіддано.

В 1958 році Кірк Даглас заснував власну виробничу кампанію "Брина": її першою постановкою стали "Вікинги", затим - "Учень Диявола" і "Ми не знайомі, коли зустрічаємося".

Цього ж року на екрани вийшов найамбіційніший фільм, який приніс дагласові справжню світову славу - епічна драма "Спартак".

В 1986 році у фільмі "Круті хлопці" Кірк Даглас востаннє знявся зі своїм другом Бертом Ланкастером, з яким зробив разом чимало прекрасних фільмів.

Загалом Кірк Даглас знявся лише в головних ролях у 47 фільмах. А ще - зіграв без ліку спектаклів, продюсував і режисував відомі кінострічки.

Автобіографія Кірка Дагласа "Син лахмітника" вийшла друком у 1988 році й одразу увійшла до числа бестселерів. Останніми роками Кірк почав писати романи, найвідоміший з-поміж яких - "Дар" (The Gift).

Він отримав "Нагороду за досягнення всього життя" від Американського Інституту Кіно і премію "Сезар" за творчість. Усі четверо його синів пішли у шоу-бізнес: актор Ерік, продюсери Джоел і Пітер,і, нарешті, гідний спадкоємець батькової слави, актор і продюсер Майкл.

До речі, саме Майкл втілив найбільшу мрію свого батька: продюсував "Політ над гніздом зозулі". Кірк багато років грав головну роль на сцені й сподівався повторити її на екрані, але підготовка тривала так довго, що він "постарів" для ролі й поступився нею Джекові Ніколсону.

Сприйняття світу людьми ХХ століття ускладнилося, інформація стала передаватися майже миттєво, темп життя надзвичайно прискорився. По-іншому стали сприйматися і час, і простір. Виникла потреба в новій художній мові. Ця потреба змусила старі мистецтва шукати нові шляхи. І вона ж дала могутній імпульс новому мистецтву, чия мова відповідала нескінченно ускладнився і небивало динамічному світу.

Задамося питанням: чому перші, самі принципові відкриття в області киноязика були зроблені в США і Росії? Чи не тому, що на початку ХХ століття це були країни, найбільш динамічні – і в соціальному, і в політичному, і в економічному, і в демографічному відносинах?