Сторінка
3

Об'єктивні перешкоди контакту оратора й аудиторії та їх урахування в організації аудиторії

Більш стійким видом уваги є увага довільна. Вона ви­никає в результаті зосередженості, вольового зусилля спрямованого на досягнення заздалегідь поставленої люди­ною мети. Як правило, такий вид уваги характеризує по­чаток, на перший погляд, нецікавого виступу, тобто момент, коли аудиторія уважна, тому що знає, що їй потрібно ввій­ти в роботу. Під час виступу оратор часто апелює саме до довільної уваги слухачів, говорячи: «Товариші, послухай­те, зверніть увагу, постарайтеся запам'ятати і т.д.». Став­лячи перед слухачами визначену мету, оратор припускає і їх певне вольове зусилля, що вони повинні зробити для її реалізації. При довільній увазі у слухача формуються при­ватні цілі слухання, виникає інтерес до сприйняття інфор­мації. У цьому випадку довільна увага переходить в інший специфічний вид уваги — післядовільний. При такій увазі слухач, затаївши подих, стежить за думкою оратора. Він цілком захоплений нею.

Природно, що всі зусилля оратора повинні бути спрямо­вані на формування саме цього виду уваги. Щоб його ви­кликати, необхідно дотримуватися основного психологіч­ного правила: важливо, насамперед, створити умови для активної розумової діяльності слухачів в аудиторії.

Велике значення для оратора має також урахування особливостей, властивостей уваги, що виявляються як у його власній діяльності, так і в поведінці аудиторії. До основних з них відносяться стійкість, розподіл, переклю­чення й обсяг.

Стійкість уваги визначається часом зосередження сві­домості на якому-небудь об'єкті. Експериментально дове­дено, що якщо на одному одиничному об'єкті увага утри­мується не більш 1,5-2,5 сек (відбувається його коливання), то на діяльності в цілому (на її предметі, меті, способах і засобах досягнення мети) увага дорослої людини може утримуватися досить довго — до 40-45 хв. Таким чином, стійкість уваги аудиторії обумовлюється характером і структурою самої діяльності оратора, значимістю теми ви­ступу, правильністю її мовної побудови, чіткістю логічної побудови. Інакше кажучи, стійкість уваги залежить від того, наскільки органічно всі ці елементи утворюють єдине ціле, один глобальний об'єкт уваги аудиторії — смислове значення виступу.

Важливо при цьому знати, як розподіляється увага ау­диторії впродовж виступу оратора. Усвідомити такий роз­поділ допоможе схема «Фази стану уваги аудиторії впро­довж виступу оратора» (рис. 1).

А В

А — В (до 5 хв.) — фаза адаптації:

В — С (до 45 хв.) — фаза оптимальної активності;

С — D (до 15 хв.) — фаза втомлення;

D — Е (решта часу) фаза дуже вираженого стомлення.

Рис. 1. Емоційно-психологічне сприйняття.

Розподіл уваги означає одночасну спрямованість свідо­мості на кілька різнорідних об'єктів (або дій), об'єднаних однією діяльністю. Ця властивість уваги професійно зна­чима для оратора. Так, він одночасно пам'ятає про зміст виступу, стежить за часом, за поведінкою слухачів, за їх­ньою реакцією і т.д. Порівнюючи діяльність оратора і ди­ригента, герой оповідання А.П. Чехова «Нудна історія» говорив: «Хороший диригент, передаючи думку компози­тора, робить відразу двадцять справ: читає партитуру, махає паличкою, стежить за співакам, робить рух то убік барабана, валторни та ін. Те ж саме і я, коли виступаю».

Необхідно відзначити, що увага оратора зосереджується в основному на змістовній стороні діяльності, наприклад, на смислі власного висловлення, на ознаках, що свідчать про розуміння або нерозуміння виступу слухачами. І hi форму висловлення він звертає увагу лише тоді, коли сві­домо вибирає той або інший засіб для кращої передачі думки. Форма привертає до себе увагу й у тому випадку, якщо вона сама є подразником, як, наприклад, поведінка, вигуки окремого слухача.

Переключення уваги — це зміна спрямованості свідо­мості з одного об'єкта на інший. Воно вимагає певного часу, причому, різного для різних людей. Оратор, що вдається до демонстрації репродукцій, схем, використання діапозити­вів, або переходить від одного стилю і жанру до іншого, від теоретичних положень до життєвих епізодів, повинен вра­ховувати цю особливість слухачів. Наприклад, при пере­ході від однієї думки до іншої доцільно використовувати вставні сполучні фрази, типу: «Як ми вже переконалися .», при демонстрації засобів наочності — робити паузи і т.д.

Обсяг уваги визначається кількістю однорідних пред­метів, що може одночасно утримувати людина при зорово­му чи слуховому сприйнятті. Установлено, що обсяг уваги не перевищує п'яти — семи об'єктів. Увага спрямовується насамперед на зміст, припускає активну розумову діяль­ність людини, що формує потребу в такій діяльності, піз­навальний і практичний інтерес до неї. А інтерес — це емоційний прояв пізнавальних потреб людини. Це той сти­мул , що по більшій частині і приводить їх до зали послуха­ти оратора. Інтерес може з'явитися й у ході самого виступу, тоді ним обумовлюється внутрішній механізм післядовільної уваги в загальній діяльності оратора і слухачів — в ді­яльності спілкування.