Сторінка
3

Релігійні організації у протестантизмі

З цього часу розпочався третій аполітичний і непротив­ленський період в історії анабаптизму. Поступово ана­баптисти відмовились від революційної боротьби, обме­жилися внутрішнім життям своїх громад. У цих громадах стали переважати ідеї проповідника непротивленства Менно Симонса (1492 — 1559 pp.), через що анабаптистів стали називати меннонітами.

Відповідно до релігійних принципі» анабаптизму осо­биста віра може бути вищою не лише за церкву, а й за Святе Письмо. Анабаптисти заперечували напередвизначеність, першорідний гріх, а деякі з них — і трійцю, схиляючись до унітаризму. У релігійних обрядах ана­баптисти вбачали лише умовні символи, які не мають ніякої надприродної сили. Вважаючи, що прийняття релі­гії повинно бути усвідомленим, у 1525 р. вони запровадили хрещення дорослих. Ті, хто хрестилися немовлятами, хрес­тились повторно, перехрещувались (тому анабаптистів на­зивали ще перехрещенцями). Відкинувши церковну ієрар­хію, анабаптисти в своїх громадах дотримувались релігій­ної рівності всіх віруючих. Переслідування цієї церковної групи тривало до XVIII ст. Деякі ідеї анабаптизму були сприйняті баптистами та квакерами.

Використана література

1. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. –К.: Наукова думка, 1995.

2. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.

3. Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997.

4. Релігієзнавство / За ред. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.