Сторінка
1

Основні етапи розвитку реклами у пресі

План

Вступ

1. Витоки реклами у пресі: від album до інформаційних бюро.

2. Розвиток реклами у прeсі від XVII ст і до наших днів.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Реклама в пресі сьогодні - найбільш традиційна і звична форма „двигуна торгівлі”. Вона існує вже кілька століть, змінюючись разом з навколишнім світом. Однак якщо в більшості країн розвиток реклами в пресі йшов відносно рівномірно та поступово, то в Україні, що довгий час розвивалась разом з Росією через їх багатовікову об’єднаннысть, більшість з процесів, зокрема рекламних, протікали то занадто швидко, то занадто повільно, а то й зовсім призупинялись. Тож за історію свого існування вітчизняна преса постійно відставала від світового видавництва і рекламного прогресу. Але наприкінці ХІХ століття вітчизняна реклама все ж спромоглась досягти рівня реклами прогресивних країн. Почали збільшуватись обсяги реклами. Зростали ціни на оголошення. Формувалась нова інфраструктура рекламного ринку : видання - рекламна агенція – рекламодавець. Почав підійматись якісний рівень послуг.

На початку століття реклама в пресі була найпотужнішим засобом маркетингу. Однак наприкінці століття ситуація суттєво змінилася. Наукові та технічні досягнення внесли свої корективи. З’явились нові високоефективні рекламні засоби, такі як радіо, телебачення, директ- маркетинг, Інтернет.

Спочатку в усьому світі кожний з нових засобів розповсюдження реклами сприймався як конкурент реклами у пресі. Але у кінці ХХ століття стало зрозуміло, що не існує найкращого засобу розповсюдження реклами. Кожен з рекламоносіїв володіє своїми специфічними перевагами та недоліками. І саме зважаючи на них повинен бути використаний той чи інший вид реклами.

І все ж переваги реклами в пресі не зміг перекрити жоден з інших рекламних засобів. І хоча загальна частка витрат на рекламу в пресі за останні десятиліття значно знизилась, цей найстаріший вид рекламоносіїв продовжує користуватись величезною популярністю серед рекламодавців і на одному рівні з телебаченням залишається лідером рекламного ринку.

Преса не збирається здавати своїх позицій і намагається йти в ногу з технічним прогресом й новими вимогами сучасного ринку. Видавцями впроваджуються нові поліграфічні і комп’ютерні технології, а в результаті постійно зростає кількість і якість рекламних послуг газет та журналів. Головна тенденція кінця ХХ століття : реклама в пресі зберігаючи свій статус засобу масової інформації, прагне до орієнтації на вузькі сегменти ринку і задоволення попиту різноманітних груп рекламодавців.

Згідно з дослідженнями інформація найкраще сприймається і засвоюється людиною у друкованому вигляді. Це визначає використання рекламних послуг преси рекламодавцями. За даними бюлетня «Телебачення, радіо, преса», протягом останніх 8 місяців витрачено майже в $ 35 537 на рекламу у пресі. За 8 місяців порівняно з аналогічним періодом минулого доля надходження від реклами зросла у друкованих ЗМІ – у 1,33 рази.

В основному за допомогою преси рекламують ті компанії, при прийнятті рішення про покупку товарів та послуг яких необхідне надання значного обсягу інформації - наприклад раціонально-емоційних аргументів. І лише невелика частина реклами у пресі засновується виключно на емоціях людини. Адже практично всю емоційну рекламу розміщують на радіо і телебаченні.

1. Витоки реклами у пресі: від album до інформаційних бюро.

Я вважаю, що історію реклами у пресі слід починати розглядати з першої письмової реклами, що безперечно є пращуром реклами у мас – медіа.

З формуванням письмової комунікації культурологи пов’язують другу інформаційну революцію. Дослідники розходяться в хронологічній трактовці періоду формування писемності, Але орієнтуються приблизно на VI тисячоліття до н. е. Найдавніші письмові матеріали дійшли до нас від IV тисячоліття до н. е. Ала якщо до нас дійшло розвинуте письмо, то можна вважати, що деякий час пішов на становлення писемності. Найдавніші письмові тексти було знайдено при розкопках у мсті Шумері (Вавілонія). Вони відносяться приблизно до 3700 року до н.е. Це дає право деяким історикам реклами говорити про шість тисяч років її існування. Зокрема, так вважає німецький дослідник Ганс Бухлі, творець чотиритомника. Присвяченого рекламі і пропаганді, який вийшов у Берліні в 60-ті роки ХХ ст. Автор назвав свою працю „Шість тисяч років у рекламі!, маючи на увазі дві тисячі років нового часу і ті самі чотири тисячі років до н. е., на яка можна вказати, як на період наявності письмових текстів.

Знайдені археологами власне письмові рекламні тексти датовані більш пізніми періодами. Це, в першу чергу, стихійні автографи, залишені звичайними жителями античних міст на стінах будинків, храмів, портиків і т. д. Головними документальними свідоцтвами наявності графіті являються написи, зняті археологами і істориками культури зі стін Помпеї. Графіті - це продряпування будь – яким жителем міста на стінах , портиках, спорудах своїх думок, закликів, міркувань чи просто заяв про себе. Що не несуть важливої інформації.

Графіті являють собою синкретичні утворення, оскільки серед них зустрічаються як рекламні тексти, що несуть професійні сліди типових об’яв, так і написи, які не мають жодного відношення до об’яв. Це можуть бути і ліричні роздуми, і строфи віршів, і зізнання в коханні. А отже можна вважати, що графіті – це форма особистісної самореклами.

Серед стихійних написів згодом виділяються професійно орієнтовані. Дуже енергійно рекламувались терми (античні лазні) – улюблене місце відпочинку римських громадян. Інші графіті пропонували зняти віллу.

В античності формою розповсюдження письмових об’яв були також папірус, воскові таблички. У Британському музеї зберігається папірус, де записані два тексти, пов’язані з продажем людей. Торгівля живим товаром складає найбільший масив у об’явах античних міст. Ще більш високу степінь професіоналізму в писемній рекламі виявляє такий специфічний феномен античності, як альбум. Слово „album” походить від поняття „білий”. В римську епоху явище album – представляло собою ділянки на міських стінах, на просторих частинах будинків, які були вибілені білою фарбою чи вапном, для того, щоб на них писалися поточні об’яви.