Сторінка
5

Соціально-політичне відродження сучасної Індії

Водночас прихильники курсу зближення із США наполягають на тому, що Індія може збалансувати надмірний тиск з боку Америки тіснішими відносинами з Росією, Китаєм, ЄС.

Подальша нормалізація індійсько-пакистанських відносин відбувається на тлі хиткого балансу інтересів у чотирикутнику США—Китай—Пакистан—Індія. Індійсько-пакистанський мирний процес, розпочатий 2004 р., відбувається на двох рівнях: військово-політичному й суспільному.

На першому рівні в жовтні 2005 р. було підписано угоду щодо повідомлення про випробування балістичних ракет класу «земля-земля» та угоду про встановлення «гарячої лінії» між береговими охоронами обох країн [15]. Після шістнадцятирічної перерви було відновлено спільну комісію, завданням якої є вирішення питань торгівлі, віз, економіки. У травні міністерство торгівлі Пакистану прийняло рішення про зняття частини обмежень на імпорт з Індії сільськогосподарської продукції.

Обидві країни, усвідомлюючи неможливість розв’язання кашмірського конфлікту в найближчій перспективі, зосереджують свою увагу на периферійних питаннях. На додаток до «крикетної дипломатії» (проведення матчів з крикету між командами Індії та Пакистану), сторони розпочали «автобусну дипломатію» (у квітні 2005 р. відкрили автобусний маршрут, який сполучає індійську та пакистанську частини Кашміру, а в листопаді — пенджабський маршрут через індійсько-пакистанський кордон). У травні 2005 р. Індія дозволила лідерам поміркованих сепаратистів, базованих на її території, відвідати пакистанський Кашмір.

Після землетрусу в пакистанському Кашмірі 8 жовтня 2005 р., який забрав життя понад 80 тисяч людей, за ініціативи президента Пакистану П. Мушаррафа досягнуто домовленості про відкриття через лінію контролю в Кашмірі (фактично кордон між двома державами) пунктів пропуску, спершу для гуманітарних вантажів, а потім і для людей. Проте П. Мушарраф відкинув пропозицію індійських військових брати безпосередню участь у подоланні наслідків землетрусу, тому що це може зашкодити військовим інтересам Пакистану. Відмова похитнула позиції П. Мушаррафа серед пакистанських кашмірців і поміркованих пакистанців.

Перешкодою у поліпшенні двосторонніх відносин є базування на пакистанській території сепаратистів, що продовжують здійснювати теракти в Індії (наприклад, у Делі).

Регіональна політика в Південній Азії є значним пріоритетом для Делі: регіональне лідерство розглядають як перехідний етап на шляху до перетворення країни на один із світових центрів сили. В листопаді 2005 р. відбувся черговий 13-й саміт СААРК (Асоціації південноазійського регіонального співробітництва), де серед іншого було прийнято рішення про повноправне членство Афганістану в цій організації та надання «статусу спостерігача» Китаю і Японії. До того ж «статус спостерігача» для Китаю обстоювали малі країни, що побоюються диктату Індії). Нагадаймо також, що Індія, Пакистан та Іран отримали «статус спостерігача» в Шанхайській організації співробітництва влітку 2005 року, отже, інтеграція в Азії має взаємопроникний характер.

Індія просуває ідею створення в рамках СААРК зони вільної торгівлі, угода про яку мала розпочати діяти з 1 січня 2006 року. Проте з’ясувалося, що країни регіону не готові відкрити свої кордони, пред’являючи одна одній великий список товарів, що підлягають вилученню з договору. Найбільші застереження мають Пакистан та Бангладеш. Питання про подальше створення митного союзу наразі взагалі не стоїть, оскільки, крім відсутності необхідної інфраструктури в регіоні, взаємний товарооборот між членами СААРК становить лише 5% їх зовнішньої торгівлі.

Загалом, Індія, маючи негативний досвід втручання у внутрішні справи країн регіону (особливо це стосується введення військ до Шрі-Ланки наприкінці 80-х років ХХ ст.) та прирівнюючи Південну Азію до індійського «свадеша» («вітчизни») — фактично індійський варіант доктрини Монро, не спроможна розв’язати поточні регіональні проблеми. Це стосується її невдалого посередництва між непальським королем Гьянендрою та маоїстськими повстанцями, які припинили мирне перемир’я минулого року; діяльності екстремістської організації «Таміл Ілам» у Шрі-Ланці, яка виступає за створення окремої від Шрі-Ланки держави, посилення ісламського екстремізму в Бангладеш.

Військове співробітництво. Останнім часом відбувалося подальше поглиблення індійсько-американської взаємодії. Так, у червні 2005 р. між Індією та США було підписано угоду про військове співробітництво, положення якої передбачають проведення спільних індійсько-американських військових операцій за кордоном без санкції ООН. Цей договір також відкриває перспективу значних закупівель індійцями американських озброєнь.

У липні 2005 р. було підписано ще одну угоду про співробітництво в галузі мирних ядерних технологій (зважаючи на катастрофічний дефіцит в Індії енергетичних ресурсів, розвиток атомної енергетики в країні є одним з пріоритетних напрямів). Президент Джорж Буш заявив, що США готові надати Індії особливий статус в рамках міжнародного режиму нерозповсюдження з метою офіційного визнання Індії як ядерної держави. Це стало б одним з проявів підтримки США планів Індії з перетворення її на один з міжнародних центрів сили.