Сторінка
5

Приватизація—як форма реорганізації. Методи приватизації, законодавче регулювання та стан приватизації в Україні. Основні напрямки реструктуризації організаційних структур на підприємствах

--якщо прибутковість виробництва певної продукції неможна відновити з причин її

низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використан-

ня виробничої потужності, яка унеможливлює економію на масштабах тощо, то ви-

робництво треба припинити;

-- для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський

трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво

котрих забезпечить необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням

вартості реструктуризації;

--якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими технічни-

ми умовами і перепрофільованим персона­лом, тоді підприємство підлягає закриттю,

неекономічне й заста­ріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі пло-

щі здати в оренду.

Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати захода­ми за трьома основними напрямками:

• зменшення витрат і підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці,

зниження енергоємності виробництва, по­силення контролю за якістю продукції;

• модернізація або заміна обладнання; здебільшого модерніза­ція є вигіднішою і за кри-

терієм витрат і з погляду стратегії розвит­ку підприємства;

• запровадження нової технології, доцільність якої має бути ре­тельно обґрунтована.

Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб'єкта господарювання потребує ін.-дивідуальних способів розв'язання завдань щодо ви­ходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств та орга­нізацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарсь­кої діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Порядок реструктуризації підприємства показано на рис. 2.

рис. 2. Основні напрямки реструктуризації підприємств.

Концепцію розвитку підприємства розробляють залежно від умов його господарської ді-яльності за такими проблемами: орга­нізаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньо-економі­чної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.

Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сфор­мульованій меті реструкту-ризації підприємства і включати такі питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарсь­ку діяльність підприєм-

ства;

• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;

• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;

• оцінка можливості подолання труднощів у період реструкту­ризації;

• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кіль-кох поданих варіантів, який повністю відпо­відатиме вимогам і пріоритетам розвитку підпри-ємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції.

Отже, концепція розвитку підприємств дає відповідь на питан­ня про те, як саме буде про-ведено реструктуризацію: об'єднання, злиття, розподіл, виділення зі складу об'єднання, реорга-нізація тощо.

Форми та методи реорганізації структурних підрозділів у складі підприємства визначають-ся на підставі аналізу умов їхнього функ­ціонування.

Вибираючи форми та методи реорганізації, особливу увагу не­обхідно звертати на збере-ження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливіших державних потреб або со-ціально-еко­номічних потреб регіону.

Вибір варіанта реструктуризації здійснюється на підставі кри­терію оцінки реальних рин-кових можливостей структурних під­розділів підприємства, а саме:

а) ступінь освоєння нових ринків, що відображає, наскільки швидко підрозділ може

змінити структуру збуту продукції та подолати бар'єри вступу до нових ринків.

Проте треба враховувати, що олігопольні ринки та ринки з ви­соким ступенем вкладення капі-талу в продукцію освоюються дуже повільно;

б) рівень специфічних виробничих знань і технологій, що характеризує рівень засто-

сування специфічних науково-технічних знань у виробничій діяльності підрозділу,

який має відмовитись від усього асортименту продукції, що виготовлялася раніше.

Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання як у так званому чистому вигляді (технології «ноу-хау», патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти ро-

бітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освою­ватиме нові технології та види продукції.

За цими критеріями підрозділи відносять до однієї з категорій підприємств, що ре органі-зуються або ліквідуються (табл. 19.1). Проект плану реструктуризації має визначити:

• економічне обґрунтування її проведення;

• пропозиції щодо форм і методів реструктуризації;

• способи розв'язання фінансових, соціальних та інших проблем. пов'язаних із реструк-

туризацією;

• витрати на проведення реструктуризації та джерела їхнього фінансування;

• конкретні заходи, спрямовані на реалізацію проекту.

За проведення реструктуризації способом реорганізації держав­ного підприємства та перет-ворення його структурних підрозділів (одиниць) на самостійні суб'єкти господарювання необ-хідно по­передньо визначити умови функціонування підрозділу в складі підприємства, станови-ще підприємства на ринку:

• підрозділ (одиниця) є технологічно відособленим;

• підрозділ (одиниця) є частиною цілісного майнового комплексу;

• підрозділи (одиниці) підприємства самостійно виробляють товари;