Сторінка
3
Родинно-побутова тематика жартівливих пісень надзвичайно різноманітна і колоритна. Спостережливі й дотепні творці народного гумору підгледіли всі тіньові сторони свого повсякденного життя, освітили їх то легким жартом, то гумором і глузуванням, то натяком, то гротеском, то злою іронією або їдким дотепом. Комічні ситуації і випадки в родинно-побутових відносинах, зокрема відносинах молоді в коханні, в родинному житті, а також різні сімейні аномалії – на все гостро реагує пісня. І завжди в ній, за влучним словом хули і доброзичливою насмішкою, чується народний кодекс доброзичливості, його сувора і здорова моральність.
Серед героїв української жартівливої пісні чи не найчастіше зустрічається молодь – дівчата і парубки. Акцентуючи на смішних і негативних рисах окремих представників молодого покоління, народний гумор відіграє тут роль своєрідного вихователя, що особливо цінне на нинішній час. Тож вчитель може розучити з дітьми чи на уроках чи в позаурочний час такі пісні, як: “Грицю, Грицю, до роботи”, “Дала меня мати корівоньку”, “Кину кухіль на полицю”, “Ой на горі жита много” (див в дод.) тощо.
Жартівливі пісні про молодь кепкують над дівочими та парубочими вадами, передусім над лінивством і безгосподарністю, над недбалістю і байдужістю, над дурістю та недотепністю, над нескромністю та легковажністю, безглуздими суперечками. Такі пісні ще й підіймають настрій, наповнюючи через сміх хорошою енергетикою присутніх, оскільки викладені в доброзичливому плані.
Легковажну молодь висміюють також і коломийки – художні словесні мініатюри, малий жанр української народної пісні, популярний в Прикарпатському регіоні. В народному мистецтві України такою щедрістю кольорів, філігранністю і в той же час простотою, як коломийка, може похвалитись хіба орнаментальне мистецтво різьби по дереву та народна вишиванка. Коломийки відзначаються функціональною гнучкістю, багатством змісту й широким діапазоном реалістичного відтворення дійсності. “Слухаючи їх одну за одною, співані безладно, принагідно селянами, – писав І.Франко про коломийки, – нам певно, і в голову не приходить, що се перед нами перекочується розрізнені перлини великого намиста, частки великої епопеї сучасного народного життя . зведені до купи в систему, що гуртує їх відповідно до змісту, вони складаються на широкий образ нашого сучасного народного життя, безмірно багатими деталями і кольорами, де бачимо сльози й радощі, працю і спочинки, турботи і забави, серйозні мислі і жарти нашого народу в різних його розверстуваннях, його сусідів, його соціальний стан, його життя громадське й індивідуальне від колиски й до могили, його традиції й вірування, його громадські й етичні ідеали. Все це . наповнює нас правдивими гордощами, коли в тім поетичнім дзеркалі бачимо здорову, чисту та так рухливу і невтомно творчу душу нашого народу.”
Не з меншою гордістю оцінив свою коломийкову творчість і сам народ – творець та носій цієї сили-силенної поетичних перлин:
Ой стану я при Дуню і так си думаю,
Нема кращих співаночок, як у нашім краю.
Тому варто розучувати і співати з дітьми коломийки, як близькі по духу нам твори, в яких збережена інформація про здоровий спосіб життя:
Але тота коломийка легонька, легонька,
Та од тої коломийки легка головонька.
Коломийко, коломийко, яка ж ти миленька,
Як уліті при роботі вода холодненька.
А я годна ленок брати та годна стелити,
А я годна заспівати та й годна робити.
Нехай хлопці не співають, голосу не мають,
Попоїли мамалиги – ледве віддихають.
Ой кувала зозулечка, кувала, кувала,
Мені мама говорила та й наказувала:
– Ой хто хоче воли мати, за плугом ходити
Та не сміє ані капки паленочки пити.
У пісенній формі таке застереження про шкідливість алкоголю звучить переконливіше, що примушує задуматись як співаючих так і слухачів.
Ой не думай, любий синку, що паленка дармо,
Взяли воли, як соколи, та візьмуть і ярмо.
Паленока оковита, паленочка сива,
Через неї виступає не одна могила.
Знайдуть своїх прототипів серед нинішніх “маминих доньок” і образи коломийок, що висміюють лінивство:
Та парадна відданиця на печі дрімала
Сорочину не випрала, води ся бояла.
А в суботу на роботу прийде за ня мама,
А в неділю на гуляння прийду собі сама.
Так само у лінивих хлопців, над якими кепкують дівчата своєю коломийкою, “голови як макітри, животи, як нецки”.
Як бачимо, побутово-сатиричні коломийки не загубили своєї критичної сили і досі.
Немає сумніву в тому, що чимало українських ліричних пісень (наприклад: “Цвіте терен”, “Ой у вишневому саду” тощо) є високохудожніми творами мистецтва. Вони глибокі за змістом та досконалі за формою, сповнені доброти. На наш погляд, важливе значення має й їхня психотерапевтична функція: знаменують збудженість, агресивність (порівняємо: героїня сучасного зарубіжного телесеріалу обов’язково помстилася б, якби коханий зрадив її).
Вчитель може звернути увагу при розучуванні таких пісень на пестливі вирази (зокрема в пісні “Цвіте терен”: “вечороньки”, “кріслечко”, “віконце”; навіть парубка якого дівчина підозрює у зраді, вона називає “мій миленький”), які свідчать про лагідну вдачу українських дівчат, чудове вміння працювати. Варто зазначити й те, що поетичний текст пісні починається з опису терену, звернення до явищ природи – типовий художній прийом, характерний для українських народних пісень. Аналогія з природою (в цьому разі з квітучим тереном, з якого опадає листя), напевно, допомагала людям виразніше відчути й виконати пісню. Можна нагадати дітям, що наші предки дуже любили й берегли природу, при цьому звертаючи їх увагу і на засоби музикальної виразності (гарна мелодія, мінорний лад, нешвидкий темп, тридольний розмір), які надають пісні особливої теплоти. Далі можна розпочати спільні пошуки виконавських варіантів, їх співставлення та аргументований вибір найбільш вдалого. У процесі цієї роботи вчителю необхідно звернути увагу на формування необхідних співацьких навичок, які допоможуть добре виконати пісню (правильне дихання, співацька позиція, прикритий звук тощо). Крім цього, як післяслово можна пояснити про несумісність сучасних моральних якостей молоді та якостей героїні пісні. Виявлені суперечності доречно обговорити гуртом.
Таким чином, такий метод розучування народної пісні дасть змогу без нав’язливості й моралізування здійснювати морально-валеологічне виховання школярів.
Завантажити реферат