Сторінка
4

Види банківського кредиту та їх характеристика

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відванта­жену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вима­гати платежі з покупця продукції.

Згідно з конвенцією про факторингові операції 1988 року опера­ція вважається факторинговою тоді, коли вона задовольняє принай­мні дві з чотирьох умов.

1. Наявність кредитування у формі оплати позикових зобов'я­зань.

2. Облік дебіторської заборгованості підприємства-постачаль­ника.

3. Інкасування дебіторської заборгованості підприємства-поста­чальника.

4. Страхування підприємства-постачальника від кредитного ризику. Підприємству відкривається факторинговий рахунок, де здійс­нюється облік усіх операцій з факторингу. Факторингом більше ко­ристуються малі та середні підприємства, оскільки їм частіше бра­кує оборотних коштів.

Класифікацію факторингових операцій подано в табл. 1

Таблиця 1

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАКТОРИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його конт­рагент та банк перебувають у тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторинго­вої угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг — це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (де­бітора) про те, що права на одержання оплати переуступлено банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії") повернути підприємству-постачальнику розрахункові до­кументи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повер­нення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Повне факторингове обслуговування включає, крім суто факто­рингових послуг, і надання ряду інших: аудиторських, обліку дебіторської заборгованості, повного управління борговими зобов'яза­ннями тощо. Частковий факторинг — це оплата банком (факто­ринговою компанією) лише рахунків-фактур постачальника.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку (факторинговій компанії).

Факторинг без попередньої оплати — це такий вид факторингу, коли банк (факторингова компанія) зобов'язується оплатити пере­дані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Факторингові послуги банк не надає:

• за платіжними зобов'язаннями бюджетних організацій;

• за платіжними зобов'язаннями збиткових і неплатоспромож­них підприємств;

• за платіжними зобов'язаннями господарських організацій, оголошених некредитоспроможними;

• за компенсаційними або бартерними угодами;

• за договорами, умови яких застерігають право покупця повер­нути товар протягом певного часу, а також за договорами, які вима­гають від продавця здійснення післяпродажного обслуговування;

• підприємствам, що мають велику кількість дебіторів, заборго­ваність кожного з яких є незначною.

Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує в підприємства-постачальника право на стягнення дебіторської забор­гованості покупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачаль­нику 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент по­дання всіх необхідних документів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю залишок коштів (30-10%) за мі­нусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди.