Сторінка
1

Домінантнонакорд (D9)

1. Визначення і позначення. Інтервальний склад. Розташування.

Домінантнонакорд утворюється з D7 шляхом додавання до нього ще однієї терції зверху, тобто нони від основного звуку в басу. Побудоване таким чином на основному звуці D пятизвуччя складається з великої терції, чистої квінти, малої септими і нони і називається домінантнонакордом. Позначається - D9:

2. Великий і малий нонакорд

Залежно від якісної величини нони розрізняються великі (тобто з великою ноною) і малі (з малою ноною) нонакорди. Великий D9 зустрічається в натуральному мажорі, малий - в мінорі і гармонічному мажорі:

Домінантовий нонакорд застосовується майже виключно в основному вигляді і притому значно рідше, ніж D7 і D. Обернення же D9 зустрічається ще рідше і навіть не отримали загальноприйнятих найменувань.

Нормальним розташуванням D9 вважається те, при якому його нона і основний звук даються в різних октавах (регістрах).

3. Приготування

Домінантний нонакорд звичайно готується акордами субдомінантової групи -S, SII6, SII, SII7 (рідше TSVI) натурального мажору, гармонічного мажору і мінору. З'єднання цих субдомінант з доминантнонакордом-гармонічний: два загальні звуки залишаються на місці, утворюючи в D9 приготовану септиму і нону:

Як і всяка домінантова гармонія, D9 може також вводитися після Т, К64, D7 і D. Якщо D9 слідує за D7, то септима D7 може переходити в нону D9, внаслідок чого виходить переміщення одного дисонуючого звуку в іншій:

4. Розв’язання D9 в Т

Домінантнонакорд (D9), як і D7 - дисонуюче співзвуччя, причому дисонантність його, як вже відомо, обумовлена біфункціональністю: три нижні його звуки представляють D, два верхніх - S:

Як біфункціональне співзвуччя домінантової функції, D9 природно розв’язується в Т.

П'ятизвучний або повний D9 розв’язується в тонічні тризвуки таким чином: основний звук його йде в основний звук тоніки, а вся решта голосів рухається, як у ввідному септакорді: терція і квінта - поступово вгору відповідно в основний звук і терцію Т, а септима і нона - вниз в терцію і квінту Т. Тоничний тризвук, таким чином, виходить з подвоєною терцією, головним чином для уникнення паралельних квінт, як при обороті DVII7-Т:

Проте при іншому розташуванні акордів і голосоведенні, коли паралельні квінти замінюються паралельними квартами, подвоєння терції в тоніці не обов'язково. В цих випадках звичайно три голоси рухаються паралельними секстакордами або квартсекстакордами:

В чотириголосному складі D9 застосовується неповним, тобто з пропуском квінти. Неповний D9 за тих же умов голосоведення розв’язується завжди в повний тонічний тризвук мажору або мінору:

5. D9 як затримання до D7

На сильній або відносно сильній долі, подібно ввідному септакорду, D9 застосовується нерідко як затримання до D7. В цьому випадку нона D9 розв’язується низхідним секундовим ходом в октаву, тобто в подвоєний основний звук D7, а вся решта голосів залишається на місці (окрім можливого октавного стрибка в басу). Отриманий таким чином неповний D7 розв’язується в тоніку вже звичайним шляхом:

Примітка. D9 повний при подібному розв’язані переходить відповідно в повний D7 і потім в тоніку на відомих підставах:

6. Переміщення

Як і інші акорди, D9 допускає застосування переміщень. Переміщення D9 утворюється зміною його мелодичного положення і розташування. Проте при всяких переміщеннях D9 його нона не повинна поміщатися на відстані секунди від основного звуку (баса) щоб уникнути небажаної «брудної звучності»:

Доповнення

7. Субдомінантнонакорд

В музиці І. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. Бетховена нонакорд зустрічається лише як співзвуччя домінантової функції. В музиці більш пізнього часу, приблизно з Ф. Шопена (а ще більш яскраво і характерний у Е. Гріга), з'являється нонакорд і субдомінантової функції - SІ9. Він будується на II ступені, переважно в мажорі S і представляє ускладнення септакорду II ступеня. Застосовується він і в повному і неповному вигляді (неповний - без квінти):

Відповідно до загальних принципів розв’язання дисонуючих акордів і з нормами ладофункціональних послідували, SII9 переходить в D7 або в D9 при плавному низхідному розв’язані септими і нони або ж застосовується як затримання до субдомінантсептакорду (тобто SII7):