Сторінка
2

Лізингове кредитування підприємств

Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Лізингодавцями можуть бути:

• лізингові компанії;

• комерційні банки;

• філії, підрозділи підприємств—виробників обладнання;

• державні й місцеві органи (комітети з управління майном; від­діли постачання).

Лізингоодержувачі — це:

• юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої про­дукції;

• фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю. До категорії продавців майна належать:

• виробники машин та обладнання;

• оптово-збутові організації;

• торгові фірми;

• власники майна та інші учасники угоди.

Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть \часть посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:

• страхові компанії;

• брокерсько-дилерські фірми;

• сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;

• інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скоро­чення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва.

Взаємодію між учасниками лізингового бізнесу показано на рис. 7.11.

Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприєм­ницької діяльності має певні переваги.

Для продавця майна лізинг є зручним засобом вирішення не тіль­ки виробничо-технічних, а й фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент від­шкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підпри­ємства здійснюється відразу після підписання угоди. Таким чином, скорочується можливість «заморожування» капіталу підприємства у вигляді залишку готової продукції на складі. Більше того, підприєм­ство-постачальник позбавлене необхідності використовувати комер­ційний кредит.

Підприємство — лізингоодержувач також здобуває дуже сут­тєві переваги:

• лізинг дає змогу на 100% фінансувати придбання основних фондів на відміну від банківського кредиту, де фінансовими ресурсами забезпечується тільки 60—70% їхньої вартості;

Рис. 1 Взаємодія між учасниками лізині свого бізнесу

1 .Ініціація отримання замовлення на лізинг. 2. Заявка на лізинг. 3. Розгляд заявки. 4. Заявка на проведения маркетингового дослідження основних постачальників обладнання. 5. Вибір ііаиіірндатнішого постачальника. 6. Пакет документів на вимогу лізіїнголдвия. 7. Оцінка фі-ііііпаївого стану клісігга іа ефективності лізингового проекту. 8. Замовлення-наряд на устат-к\н;іиня. 9. Вибір банку-кредитора. 10. Вибір страхової компанії. 11. Домовленість щодо продажу майна за залишковою вартістю.

• підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику на його придбання; лізингове майно виступає як застава, право вла­сності на нього належить лізингодавцю;

• лізинг дає підприємству більше можливостей для маневруван­ня під час виплати лізингових платежів, оскільки останні здійснюю­ться підприємством, як правило, після отримання виручки від реалі­зації продукції, що її вироблено на обладнанні, узятому в лізинг;

• зменшується ризик морального старіння обладнання, тому що підприємство бере його не у власність, а в оренду: відтак розширю­ються можливості оперативного оновлення застарілої техніки без залучення власного капіталу на його фінансування;

• лізингове майно не зараховується на баланс підприємства, що підвищує ліквідність суб'єкта господарювання та його можливість отримати банківський кредит;

• лізингові платежі включають до складу валових витрат, що змен­шує оподатковуваний прибуток підприємства-лізингоотримувача;

• зменшується ризик виробництва нової продукції, оскільки за недостатнього попиту на неї підприємство може повернути об'єкт лізингу безпосередньо лізингодавцю;

• досягається ефект фінансового стимулювання, оскільки щорічні фінансові вигоди перевищують розмір відсотків за банківський кредит. Поряд з перевагами лізинг має певні недоліки:

• вартість лізингу для лізингоодержувача вища на суму лізинго­вої маржі, ніж вартість звичайної позики;

• складання лізингової угоди потребує тривалого часу та складні­шої організації, ніж складання угоди про звичайну банківську позику;

• лізингодавець бере на себе ризик можливого морального ста­ріння основних фондів та неповного і несвоєчасного отримання лі­зингових платежів.

Підприємство, що прагне отримати основні фонди на умовах кредиту-оренди, має пройти лізинговий процес, який складається з таких етапів:

• підготовка та обгрунтування лізингового проекту;

• юридичне оформлення лізингової угоди;

• виплата лізингових платежів;

• повернення об'єкта лізингу або викуп його за залишковою вартістю.

Механізм укладання та реалізації лізингової угоди зображено на рис. 2

Рис. 2 Механізм укладання і реалізації лізингової угоди

1. Надходження замовлення на лізинг обладнання. 2. Аналіз замовлення, замовника (як потенційного лізингоотримувача). 3. Вивчення та обговорення умов постачання обладнання. 4. Прийняття рішення щодо участі в угоді. 5. Укладання лізингової угоди. 6. Укладання кре­дитної угоди, отримання кредиту для виплати авансу та сплати митних зборів. 7. Укладання кредитної угоди, отримання кредиту для придбання обладнання. 8. Укладання договору купі­влі-продажу, оплата вартості майна. 9. Постачання обладнання 10. Укладання приймально-передавального акта щодо обладнання. 11. Страхування майна на користь лізингодавця за ра­хунок лізингоодержувача. 12. Сплата лізингових платежів 13. Погашення кредиту лізинго-одержувачем. 14. Погашення кредиту лізингодавцем.