Сторінка
2

Фінансова криза на підприємстві, її симптоми та фактори виникнення

Одним із найважливіших інструментів системи раннього попере­дження та прогнозування банкрутства підприємств є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних методів будується функція та розраховується інтегральний показник, на підставі якого можна з достатньою ймовірністю передбачити банкрутство суб'єкта госпо­дарювання. Дискримінантний аналіз базується на емпіричному до­слідженні фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких збанкрутіли, а інші — успішно продовжують свою дія­льність. При цьому добирається ряд показників (коефіцієнтів), для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримі-нантній функції». Як і граничне значення вибраних показників, ва­гомість може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої нале­жить підприємство, загальної економічної та політичної ситуації в країні, рівня інфляції та інших факторів. Залежно від величини інте­грального показника робиться висновок про належність об'єкта аналізу до групи підприємств-банкрутів, чи до групи таких, що ус­пішно функціонують.

Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (фінансовий аналітик «Bank of Israel»). В основу тесту Та­марі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості влас­ним капіталом, прибутковість капіталу, абсолютна ліквідність, кое­фіцієнт співвідношення вартості товарної продукції до запасів готової продукції на складі, коефіцієнт оборотності основного капі­талу, коефіцієнт співвідношення обороту від реалізації та дебітор­ської заборгованості.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромож­ності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредито­спроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозуван­ня банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

Модель Альтмана розроблено в 1968 році. Вона має також на­зву «розрахунок Z-показника». Це 5-факторна модель, де факторами є окремі показники фінансового стану підприємства.

Z = 1,2 А + 1,4 В + 3,3 С + 0,6 D + 1,0 Е

За деякими джерелами точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить 95%.

На жаль, можливість використання її в Україні є проблематич­ною через інфляцію та монополізацію економіки.

Модель Спрінгейта побудовано на підставі дослідження впливу 19 фінансових показників. Вважається, точність прогнозування бан­крутства за цією моделлю становить 92%, однак з часом цей показ­ник зменшується.

Z = 1,03 А + 3,07 В + 0,66С + 0.4D.

Якщо Z < 0, 862, то підприємство є потенційним банкрутом.

З використанням різних методик прогнозування банкрутства розраховано універсальну дискримінантну функцію. Вона має такий вигляд:

Z = 1,5Х1 + 0,08Х2 + 10Х3+5Х4 + 0,3Х5 + 0, 1Хб,

де Х1 — Cash-Flow / зобов'язання;

X2 — валюта балансу / зобов'язання;

Х3— прибуток / валюта балансу;

Х4 — прибуток / виручка від реалізації;

Х5 — виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х6 — оборотність основного капіталу (виручка від реалізації / валюта балансу).

Одержані значення показника Z можна інтерпретувати так:

Z > 2 — підприємство є фінансове стійким, і йому не загрожує банкрутство;

1 < Z <2 — у підприємства порушено фінансову рівновагу (фі­нансову стійкість), але йому не загрожує банкрутство за умови пе­реходу на антикризове управління;

0 < Z < 1 — підприємству загрожує банкрутство, якщо воно не здійснить санаційних заходів;

Z < 0 — підприємство є напівбанкрутом. ^Головне значення прогнозування банкрутства полягає у своєчас­ній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання на підприємст­ві негативних тенденцій.

Система раннього попередження та реагування може бути ор­ганізована як на самому підприємстві, так і за його межами, на­приклад на базі консалтингової фірми, котра обслуговує це під­приємство.