Сторінка
2

Система управління як організація

Контроль може бути постійний (щоденний), регулярний (щотижневий), проміжний (щомісячний) і періодичний (щоквартальний). У межах концептуального розуміння управлінського контролю його класифікують за обсягом (детальний, факторний) або способом регулювання ділової поведінки (формалізований, зовнішній, персоналізований, внутрішній).

Організовуючи контроль, керівник має враховувати, що з розвитком взаємодії персоналу контроль стає більш загальним.

Отже, будь-яка система контролю, як і організація загалом, постійно розвивається, намагаючись досягти стабільності і необхідної гнучкості для здійснення змін. Структурні зміни впливають на управління персоналом, на реакцію причетних до цього людей (позитивна реакція означає підвищення мотивації, негативна — неприйняття змін, відмову від роботи).

Розвиток організації передбачає залученість її самої та її членів (людей) у безперервний процес навчання, у результаті чого розвиваються структури та стратегічні підходи, виникають нові ідеї і рішення в системі управління та контролю, що посилює її здатність адаптуватися до нових умов ринку.

Завдання та цілі розвитку організації:

• зміна в моделях організаційної поведінки і позиціях керівників та працівників організації;

• формування гнучких організаційних та комунікаційних структур;

• управління процесом змін;

• створення творчої атмосфери.

Висновки

Отже, ми розглянули масштаби і критерії формування організації. Елементами організації є завдання, люди (виконавці), структура (мережа відносин), яка включає управління.

Мета організації — поділ завдань персоналу на складові, передавання завдань певним носіям (виконавцям) і розвиток системи управління та контролю.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Бандурка О. М. Управління в органах внутрішніх справ України. — Харків, 1998.

2. Блейк Р. Р., Мутон Дж. С. Научные методы управления: Пер. с англ. — К., 1992.

3. Грачев М. В. Суперкадры. Управление персоналом в международной корпорации. — М., 1993.

4. Колпаков В. М. Методы управления. —К., 1997.

5. Красовский Ю. Д. Организационное поведение. — М., 1999.

6. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ.— М., 1998.

7. Обер-Крис Дж. Управление предприятием: Пер. с фр. — М., 1997.

8. Одегов Ю. Г., Журавлев П. В. Управление персоналом. — М., 1997.

9. Пашков А. С., Иванкина Т. В., Магницкая Е. В. Кадровая политика и право. — М., 1989.

10. Положение о Главном управлении государственной службы при Кабинете Министров Украины // Собр. постановлений правительства Украины. — 1994. — № 12.

11. Примак Т. О. Економіка підприємств. —К., 1999.

12. Татарников А. А. Управление кадрами в корпорациях США, Японии, Германии. — М., 1992.

13. Теория и практика управления персоналом / Авт.-сост. Г. В. Щёкин. — К., 1998.

14. Управление организацией / Кол. авт. — М., 1999.

15. Управління персоналом органів внутрішніх справ України / За ред. О. М. Бандурки. —Харків, 1999.

16. Шаховой В. А. Кадровый потенциал системы управления. — М., 1985.

17. ШершнъоваЗ. €., Соборсъка С. В. Стратегія управління. — К., 1999.

18. Щёкин Г. В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента. — К., 1999.

19. Щёкин Г. В. Основы кадрового менеджмента. — К., 1999.

20. Щёкин Г. В. Социальная теория и кадровая политика. — К., 2000.

21. Японский менеджмент: Конспект лекций по теории управления. — М., 1991.

22. Hjelle /., Ziegler D. Personality the ovies — basic assumptions, research and applications. — N. Y.; Montreal; New Delhi; Sydney; Tokyo; Toronto, 1992.

23. Masloy A. Motivation fund personality. — N. Y., 1970.