Сторінка
4

Поняття

Види поділу

Існує два принципово різних види поділу: дихотомічний і розгорнутий.

Дихотомічним називається поділ поняття на два члени, які знаходяться у відношенні протилежності або протиріччя.

Наприклад:

люди бувають високими і невисокими;

футбольні судді бувають кваліфікованими і некваліфікованими,

кольори бувають темними і світлими,

організми бувають одноклітинними і бататоклітинними,

студент або запізнився на заняття або ні.

Дихотомічний поділ є вірним і логічним, крім того він завжди пропорційний і цим зручний для вживання. Разом з цим дихотомія іноді буває абсурдною і тому неприпустимою, скажімо у таких випадках: “кольори бувають червоний і не червоний”, “картини бувають красивими і некрасивим” тощо. Зазначимо, що логіка, яка оперує лише дихотомічним поділом називається двозначною.

Проте зустрічаються випадки, коли дихотомія неможлива в принципі. Скажімо, з суджень “пляшка наполовину повна” і “пляшка наполовину пуста” обидва вірні – у такому випадку думка повинна виходити за межі дихотомії.

У таких випадках, коли дихотомія не відбиває повної картини об’єму поняття, застосовують поділ за видоутворюючими ознаками. Найбільш розгорнутий вид такого поділу називається класифікацією – такий поділ поступовий і поетапний, при цьому на кожному з етапів існує своя видоутворююча ознака.

Класифікація широко застосовується у науковій та різноманітній практичній діяльності. Застосовуючи її людина прагне врахувати і висвітлити всі існуючі члени поділу, розміщуючи їх у свою чергу від родових до видових.

З окремими випадками застосування класифікації читач зустрівся, вивчаючи численні наукові дисципліни, які викладаються у загальноосвітній школі та вузі (див. рис. 2.2 та 2.3.)

Рисунок 2.2. Класифікація цінних паперів

Рис. 2.3. Класифікація складових ПЕОМ (за Зарецькою І.Т.)

Прийоми, подібні до визначення

Всім поняттям визначення дати неможливо – для цього потрібно мати добру ерудицію, великий і багатосистемний словарний запас. До того ж у цьому у повсякденному житті, як правило, немає потреби, адже зміст більшості понять людьми, як правило розуміється досить вірно і без точних визначень. Тому в художній літературі, у спілкуванні, в повсякденності люди, пояснюючи явища, вдаються до прийомів, які нагадують визначення.

ü Опис – перерахування зовнішніх ознак об’єкта (зовнішності людини, предмета тощо);

ü Характеристика – перерахування деяких внутрішніх якостей предмета: “видатний стрибун з жердиною, чемпіон світу” (С.Бубка);

ü Роз’яснення шляхом прикладу – ілюстрація змісту даного поняття на декількох прикладах його об’єму: “вугілля, бензин, газ, дрова, гас ” (паливо);

ü Порівняння – співставлення якостей предмета з відомими якостями інших предметів: “спина – як гора, ніс – як змія, ноги – як стовбури, вуха – як опахала” (слон);

ü Розрізнення – прийом, який дозволяє встановити розбіжності між предметами, уточнення, що даний об’єкт не є таким –то: “маленька дитина – не доросла людина і не може повністю відповідати за свої вчинки”.

Література

§ Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 62 - 77.

§ Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 192 - 210.

§ Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 20 - 48.

§ Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. - С. 115 – 125, 133 - 146.

§ Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 123 - 166.

§ Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 24 - 59.

§ Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 27 - 54.

Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 180 - 271.