Сторінка
2

Оноре де Бальзак - «Людська комедія»

Не тільки віддзеркалення а й імітація життя становит одну з найважливіших турбот творця “Людської комедії”. Присутність у наступних книжках героїв, відомих читачеві з попередніх, уже сама по собі створює відчуття не вигаданості, мало не документальності оповіді.

Бальзаківський світ штучний, але читач готовий беззастережно повірити в нього. Щоправда тільки тоді, коли охоплює цей світ як одне ціле, тобто стає читачем усієї “Людської комедії”, а не якихось її окремих творів. Бо ціле тут – і це дивовижна особливість Бальзакового реалізму – якісно переважає будь-яку частину.

Частини “Людської комедії” в більшості випадків були написані окремо, потім складалися згідно з планом, що на той час уже виник і не зважав, бо навіть не міг зважати на окремі внутрішні сюжети. Дещо в процесі підготовки нових видань перероблялося, так чи так підганялося одне доданого (деякі персонажі поверталися так би мовити, заднім числом: н-д дю Геніє у “Шуанах” з’явився з пізніше написаною “Беатриси”). Але перероблялося й підганялося далеко не все. Через те Растіньяк зображений спочатку в “Шагреневій шкірі” готовим світським чепуруном, а потім у “Батько Горіо” наївним провінціалом, який робить перші кроки. “А втім так і буває в житті с-ва – пояснює Бальзак, - нема нічого цілісного в нашому світі, усе в ньому мозаїчне. І хронолог послідовності можна викладати лише ті події, які відбулися в минулому, цей метод непридатний для теперішнього часу, який перебуває у невпинному русі. Зразком для автора служить ХІХ століття .”

Феноменальна пам’ять дозволила Бальзакові тримати під контролем усіх персонажів, усі їхні зв’язки, усі сюжетні ходи – людської комедії”. І все ж іноді вона підводила його. А може, з міркувань, на його погляд, істотніших, він і не хотів завжди рахуватися з деякими невідповідностями цілого. Таких прикладів чимало. Проте, якщо виходити з “Людської комедії” як цілісності, вони свідчать радше на користь Бальзака, ніж проти нього. Невідповідність одного Ванденеса другому або однієї Мофріньєз другій, узяті в загальному контексті, обертаються складністю і глибиною характерів, що розкривають по різному за різних обставин, складністю і глибиною, на виявлення яких письменник свідомо, може, й не пішов би.

Людська комедії” – писав Е. Зоне – скидається на Вавілонську вежу, яку будівничий не встиг, та й не мав би часу будь-коли завершити. Окремі частини стіни начебто готові обвалитися й засипати землю уламками. Муляр пускав у діло перший ліпший матеріал, що трапляв тому, під руку, - вапно, цемент, камінь, мармур, пісок, навіть просту грязюку. Працюючи своїми грубими руками він за допомогою цих матеріалів узятих іноді цілком випадково, побудував колосальну вежу, не дбаючи про гармонію ліній та пропорційність її частин”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Література світова»: