Сторінка
2
Загальна характеристика функцій держави
1.1 Поняття функцій держави
Характеристика будь-якої держави обов’язково має на меті розгляд її основних функцій, в яких безпосередньо виявляється сутність та соціальне призначення держави. Функції держави тісно пов’язані з її завданнями і цілями, але не зводяться до них. Аналіз функцій держави повинен з’ясувати таке питання: що повинна робити держава на певному етапі свого розвитку і як; на чому повинні бути сконцентровані зусилля її органів і відомств?
Отже, функції держави – це можливі і реальні напрямки діяльності держави та її органів по забезпеченню потреб та інтересів суспільства, які виражають сутність і соціальне призначення державного управління суспільством. В функціях держави знаходять свій вираз її завдання й цілі, тобто це є певна робота, коло діяльності держави, за допомогою яких вона може повноцінно діяти як найважливіша складова частина політичної системи суспільства. Також, для пояснення поняття функції держави, можна використовувати таке визначення: функція держави – це саме те, що і як держава “робить”.
Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Тому, основні напрями її діяльності мають об’єктивний характер, обумовлений потребами життя суспільства. Здійснення функції держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об’єктивно обумовлених завдань, що належить виконувати державі в конкретних історичних умовах. Функції держави взаємопов’язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю політикою.
Функція, як і багато інших понять у супільствознавстві, не є власно юридичним і політичним поняттям. Воно було запозичено із зовсім інших наук. Наприклад, у фізиці, математиці поняття функції виражає залежність однієї величини від іншої, а у теорії держави і права цей термін набуває іншого змісту.
Особливістю юридичної термінології є запозичення чужих понять та наповнення їх своїм спеціальним, особливим змістом, при цьому це поняття може повністю втратити зв’язок з початковим змістом.
Так само відбувається й з поняттям “Функція”, коли воно потрапляє в юридичну термінологію. “Функція” в теорії держави і права означає напрямок, предмет діяльності того чи іншого політико-правового інституту, зміст цієї діяльності, її забезпечення. Саме цього змісту набуває поняття “функція”, коли говориться про функцію держави, уряду, міністрерств, інших державних органів.
Але слід відрізняти функції держави від функцій окремих її органів.
Поряд з функціями держави існують і функції державних організацій та їхніх посадових осіб. Розрізняють функції законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів держави.
Реалізуючи державні функції, державні організації повинні:
ü зважаючи на об’єктивні закони розвитку суспільства й керуватися цими законами у повсякденній діяльності;
ü стимулювати соціальну активність людини і громадянина, звертати увагу на виробничо-економічне і соціально-культурне самовизначення особистості;
ü брати до уваги інтереси й потреби різних соціальних спільнот, груп та об’єднань людей, конкретних особистостей, визнавати їхню реальність і сприяти здійсненню;
ü підпорядковувати всю свою діяльність служінню громадянському суспільству, не втручатися у приватні справи людини і суспільства, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.
Вище сказане закріплено в Конституції України (ст.23).
Отже, у здійсненні функцій держави так чи інакше беруть участь всі її органи, весь державний апарат. Функцію ж певного органу не може замінити чи підмінити ніякий інший. Але всі складові частини органу повинні через свої безпосередні обов’язки забезпечувати загальні функціональні завдання цього органу.
1.2 Форми та методи здійснення функцій держави
Фукнкції держави розрізняють за формами і методами їх здійснення. Державні функції та функціїї державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управляння правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна та правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять пеерконання, заохочення і примус. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватися у різних формах і різними методами. Державні функції та функції державних органів слід відрізняти від форм і методів їх здійснення. Такими формами є законодавство, управління правосуддя, контроль і нагляд, правоохоронна та правореалізаційна діяльність. До методів здійснення державних функцій у найзагальнішому вигляді відносять переконання, заохочення і примус. Кожна державна функція та функція державних органів може здійснюватися у різних формах і різними методами.
Форми здійснення функцій держави – це спеціальні сторони її діяльності, за допомогою яких реалізують державні функції. За правовими наслідками названі форми поділяються на правові і неправові (організаціні).
Правові форми – це такі види здійснення функцій держави, які тягнуть за собою правові наслідки.
Види правових форм здійснення функцій держави:
o правотворча;
o виконавчо-розпорядча;
o правоохоронна;
o правозастосовна та ін.
Організаційні форми – специфічні види фактичної діяльності, які не тягнуть за собою правових наслідків.
Види організаційних форм:
o організаційно-регламентуюча;
o організаційно-економічна;
o організаційно-контролююча;
o організаційно-виховна та ін.
Але основними формами здійснення функцій держави є правотворчість, безпосередня організаторська діяльність та забезпечення здійснення правових настанов методами переконання, заохочення і примусу.
Форми здійснення функцій характеризують зв’язок держави з правом як одним з основних засобів здійснення влади. Через право держава впроваждує в життя свої функції, свої економічні, політичні, ідеологічні завдання. В одних випадках держава видає юридичні норми, в других – організовує їх виконання, у третіх – забезпечує та охороняє їх. В залежності від цього й розрізняють три основні форми здійснення функцій:
1. Правотворча – державна діяльність, що знаходить свій вираз у розробці та прийнятті юридичних норм, в яких закріплюються програми діяльності людей. Вона полягає у виданні нормативних актів, тобто актів, які встановлюють нові норми, змінюють або відміняють старі.
2. Правовиконавча – державна діяльність, що виражається у прийнятті заходів щодо виконання норм права, Вона полягає головним чином у виданні індивідуальних актів, тобто актів, які розраховані тільки на даний, конкретний випадок (наприклад, видання одноразового планового акту на будівництво, призначення особи на посаду тощо).
Завантажити реферат