Сторінка
2

Основи правового регулювання у сфері виконавчої влади

Серед методів, що сприяють практичному вирішенню питань управління, першорядну роль відіграють методи переконання та примусу або, як здавна повелося їх образно називати, методи «кнута і пряника».

Переконання виявляється у використанні пояснювальних, вихов­них, організаційних, заохочувальних заходів для формування волі владного суб'єкта чи її перетворення у волю підвладних. Саме переко­нання формує правосвідомість, внутрішню готовність до сприйняття та виконання загальнообов'язкових велінь.

Адміністративний примус — це різновид державного примусу, змістом якого є застосування заходів адміністративного припинення і адміністративного попередження та адміністративних стягнень.

Адміністративний примус має свої особливості порівняно з інши­ми видами примусу. Він застосовується у зв'язку з порушенням норм адміністративного права;

застосовується чітко визначеними органами держави, що мають виконавчо-розпорядчі повноваження;

встановлюється адміністративним правом.

Переконання та примус у процесі здійснення управлінських повноважень певним чином взаємодіють. Ця взаємодія засновується на таких принципах, які характеризують співвідношення переконання і примусу:

переконання передує примусові, формуючи правосвідомість грома­дян;

переконання супроводжує заходи примусу, переплітається з ним, що надає можливість сформувати у суб'єктів почуття обов'язку та відповідальності;

примус застосовується до суб'єктів за умови, якщо до них уже застосовувалися заходи переконання;

примусові заходи застосовуються до громадян, що не здатні скеро­вувати свою поведінку відповідно до державної волі, якщо засоби переконання не дали позитивного результату.

4. Види адміністративного примусу

Заходи примусу у сфері держав­ного управління чітко визна­чаються законодавче і поділяються на три групи:

1. Заходи адміністративного припинення — це сукупність заходів державного примусового припинення адміністративних правопорушень, що готуються, а також попередження шкідливих наслідків діянь і забезпечення умов притягнення винних до відповідальності. Серед заходів адміністративного припинення розрізняють:

а) затримання, тобто короткочасне обмеження особистої свободи з метою припинення порушення строком до 3 годин;

б) привід та офіційна пересторога про недопустимість антигро­мадської поведінки, що застосовуються до осіб у випадку, якщо вони добровільно не з'являються за викликом до органів міліції;

в) вказівка порушникові на протиправність його дій і вимога негайного припинення їх;

г) вилучення майна, документів, що можуть стати об'єктами адмі­ністративних правопорушень, або перебувають у неправомірному володінні, чи є речовими доказами;

д) тимчасове відсторонення працівників від виконання робіт з метою запобігання шкідливим наслідкам певних виробничих функцій;

ж) огляд осіб і речей за наявності інформації про можливість скоєн­ня правопорушення;

з) перевірка документів, що посвідчують особу;

і) застосування заходів фізичного впливу та спецзаходів, зокрема наручників, зв'язування, дубинки (забороняється застосування цих заходів до жінок з ознаками вагітності, малолітніх, осіб похилого віку та інвалідів).

2. Заходи адміністративного попередження застосовуються з метою запобігання адміністративним правопорушенням, попередження та боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, сільськогоспо­дарськими шкідниками. Серед них: закриття окремих ділянок кордо­ну; заборона в'їзду та ввезення (вивезення) вантажів, карантин, припинення руху транспортних засобів; адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

3. Адміністративні стягнення, тобто передбачені санкціями адмі­ністративних норм примусові заходи, що застосовуються внаслідок порушення адміністративних заборон. Вони є формою осуду поведін­ки порушника та обмеження його правових інтересів. Серед них: попередження, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, наданого громадянинові, виправні роботи, арешт.