Сторінка
4

“Новий курс” президента Ф.Д.Рузвельта

Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США , проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати . Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8 перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців . Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав , перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників на підприємців , було створено Національне управління по робітничім відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали виконанню , не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після визнання їх недійсними окружним апеляціонним судом , та підтвердженням цього рішення Верховним судом США .

Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому , на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9 серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до себе нові й нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів , демонстрацій .

І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у Нью-Йорку був закінчен .

Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У 1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок , підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та його помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була класова боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового двіженія .

Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон , котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був дотримуватись умов праці , передбачені статутом , дотримуватись рівня заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – часовий робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок молодше 18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати нормальні санітарні умови .

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці , який мав певні повноваження .

6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу . Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла “платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні , заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний суд відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1 червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення мінімальної заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух , посилювалось розуміння того , що посилення ролі держави у фінінсово-економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому . Оцінюючи банківське законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов найкращу форму об’єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу . Він лише сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці заходи були основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із рузвельтовських банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон ААА , але зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського господарства , був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з другими методами надходження грошей для регулювання сільського господарства .

Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого гарного правим силам не принесло .

Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил , Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома різниця між цими партіями зникла .

Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня , 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике значення дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Інші реферати на тему «Історія, теорія держави і права»: