Сторінка
2

Оцінка власних джерел фінансування та можливостей залучення ресурсів для інвестування

Середня тривалість обороту капіталу виражається коефіцієнтом оборотності та тривалістю одного обороту в днях або місяцях за розрахунковий період:

де КОК — коефіцієнт оборотності капіталу, кількість оборотів;

ВР — виручка від реалізації товарів (нетто);

— середня вартість капіталу за розрахунковий період;

ПО — тривалість одного обороту, дні;

365 — кількість днів у році (90 днів — за квартал; 180 днів — за півріччя).

Отже, капітал — це багатство, призначене для його власного збільшення, і основний фактор виробництва. Тільки інвестування капіталу у виробничо-торгівельний процес приносить його власнику додатковий дохід — прибуток.

Методичний підхід до формування капіталу

Цілеспрямоване формування й використання капіталу підприємства визначає ефективність його фінансово-господарської діяльності. Головна мета формування капіталу — задоволення потреб підприємства в джерелах фінансування її активів. Виходячи З огляду на цю головну мету процес формування капіталу базується на певних принципах.

По-перше, урахування перспектив розвитку підприємства. Забезпечення даної стратегії формування капіталу досягається вклю­ченням у бізнес-план проекту зі створення нового підприємства розрахунків, пов’язаних з його формуванням, і передусім за рахунок власних джерел (нерозподіленого прибутку). Модель стратегічного планування капіталу з реалізації інвестиційного проекту унаочнено на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Модель інвестиційного процесу

По-друге, досягнення відповідності між обсягами капіталу, що залучається, і активами підприємства, що формуються. Загальна потреба в капіталі для створення нового підприємства поділяється на:

1) передпроектні витрати, не передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва;

2) проектні витрати, передбачені у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва.

Передпроектні витрати необхідні для розроблення бізнес-пла­ну й фінансування пов’язаних із цим дослідженням. Ці витрати мають разовий характер і невеликі за обсягом.

Проектні витрати необхідні для формування основного й оборотного капіталу нового підприємства (наприклад, придбання обладнання, яке потребує чи не потребує монтажу, транспортних засобів, обчислювальної техніки і т. д).

По-третє, забезпечення оптимальної структури капіталу з позицій ефективності його використання. Вона є співвідношенням між власними й позичковими коштами, що використовуються у виробничо-комерційній діяльності. Структура капіталу істотно впливає на результати поточної, інвестиційної й фінансової діяльності підприємства, а також на рентабельність активів і власного капіталу.

У пасиві балансу в аналітичних цілях капітал групується за часом погашення зобов’язань:

1) короткострокові пасиви;

2) довгострокові пасиви;

3) власний капітал.

Короткострокові пасиви — це зобов’язання, які покриваються оборотними активами або погашаються внаслідок утворення нових короткострокових зобов’язань. Вони погашаються звичай­но протягом нетривалого періоду (не більше одного року). Виділення короткострокових зобов’язань в окрему групу важливе для моніторингу ліквідності балансу. Довгострокові пасиви — це зобов’язання, які повинні бути погашені протягом терміну, що перевищує один рік. Основними видами цих зобов’язань є довгострокові кредити й позики.

Власний капітал характеризує джерела власних коштів підприємства. До них, зокрема, відносять статутний, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток минулих років і звіт­ного року. Дані статті характеризують суму чистих активів акціо­нерного товариства.

Власний капітал характеризується такими позитивними рисами:

1) простотою залучення, оскільки рішення про його збільшення (особливо за рахунок внутрішніх джерел) приймають власники й менеджери без участі інших господарських суб’єктів (наприклад, банків);

2) вищою здатністю генерувати прибуток в усіх сферах діяльності корпорації, оскільки за його використання відпадає необхідність у сплаті позикового процента й процента за облігаційними позиками;

3) забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства і його платоспроможності в довгостроковому періоді.

Вади використання тільки власного капіталу:

1) обмеженість обсягу залучення для розширення масштабів підприємницької діяльності;

2) вища вартість, порівняно з альтернативними позичковими дже­релами капіталу (дивіденд за акціями, як правило, вищий як процент за корпоративними облігаціями, оскільки ризик останніх нижчий);

3) неможливість реалізації приросту рентабельності власного капіталу за рахунок залучення позичкових коштів з допомогою ефекту фінансового левериджа (важеля).

Отже, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має максимальну фінансову стійкість (її коефіцієнт фінансової незалежності дорівнює 1), однак обмежує темпи свого розвитку в майбутньому, оскільки, відмовившись від залучення позичкового капіталу в період сприятливої ринкової кон’юнктури, позбавляється додаткового джерела фінансування приросту активів (майна).

Позичковий капітал характеризується такими позитивними ознаками:

1) широкими можливостями залучення, особливо за високого кредитного рейтингу позичальника (наявності ліквідної застави або гарантії платоспроможного поручителя);

2) забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства для збільшення активів під час підвищення темпів зростання обсягу продажу;

3) можливістю генерувати приріст рентабельності власного ка­піталу за рахунок ефекту фінансового важеля за умови, що рента­бельність активів перевищує середню процентну ставку за кредит.

Використання позичкового капіталу має такі вади:

а) залучення позичкових коштів формує найнебезпечніші для корпорації фінансові ризики (кредитний, процентний, ризик втрати ліквідності та ін.);

б) активи, утворені за рахунок позичкового капіталу, формують нижчу (за інших рівних умов) норму прибутку на капітал, оскільки виникають додаткові витрати з обслуговування боргу перед кредиторами;

в) висока залежність вартості позичкового капіталу від коливань кон’юнктури на кредитному ринку (особливо за довгострокового запозичення коштів);

г)складність процедури залучення позичкових коштів (особливо у великих розмірах і на термін понад рік), оскільки надання кредитних ресурсів залежить від можливостей банків, що вимагають застави майна або солідних гарантій інших суб’єктів господарювання.