Сторінка
1

Кислоти

Цілі: ознайомити учнів з фізичними та хімічними властивостями кислот, правилами техніки безпеки під час роботи з кислотами; дати поняття про індикатори й витискувальний ряд металів; з'ясувати суть реакції обміну на прикладі взаємодії кислот з оксидами ме­талів; розвивати вміння складати хімічні рівняння.

Обладнання: склянки, затискач, сірники, нагрівальний прилад, знаки правил техніки безпеки, картки з індивідуальними завданнями, проїзні квитки, карта маршруту, картки з формулами кислот для гри.

Реактиви: концентрована сульфатна кислота, хлоридна кислота, лимонна кислота, фенолфталеїн, лакмус, метилоранж.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

I. Оголошення теми й завдань уроку

Учитель. Ми вирушаємо сьогодні з вами в подорож Кислотною країною, де зустрінемося ї численними її жителями — неорганічними та органічними кислотами, познайомимося з їх «зовнішністю», тобто фізичними властивостями, звичаями, тобто хімічними властивостями. Поїдемо ми з вами поїздом. Для проїзду вам необхідно придбати квитки у вагони 1-го, 2-го та 3-го класу. Виконаємо завдання.

II. Контроль і коригування знань

Учитель перевіряє роботу на індиві­дуальних картках. Учні, які працювали з ними, отримують квитки у вагон 3-го класу. У цей час робота в зошитах перевіряється шляхом взаємоперевірки — обміну зошитами. На дошці записано правильні відповіді.

Учитель. Квиток у вагон 1-го кла­су отримають ті, хто виконав завдання без помилок. Квиток у вагон

2-го класу отримають ті, хто припустився однієї-двох помилок, решта — у вагон 3-го класу.

III. Актуалізація опорних знань

Фронтальна бесіда

Учитель. Квитки куплено; перевіримо, чи всі готові до подорожі.

1. Які речовини називають кислотами?

2. В який спосіб можна визначити валентність кислотного залишку?

3. За якими ознаками класифіку­ють кислоти?

IV. Вивчення нового матеріалу

Учитель. Отже, вирушаємо в подорож Країною кислот. Перша зупин­ка на станції «Інформаційній».

Станція «Інформаційна»

Приклад повідомлення учня

На перших етапах розвитку хімії визначення поняття «кислота» базувалося на експериментальне встановлених властивостях, а не на їх складі. Так, у XVII столітті панувала механічна теорія Ламері, згідно з якою здатність кислот розчиняти метали пояснювалася тим, що їхні частинки мають гострі кінці, а частинки основ — тупі. Під час взаємодії кислот з основами гострі кінці кислот входять у частинки основ, і, таким чином, дія кислот і ос­нов припиняється.

На зміну цій теорії прийшла киснева теорія, яку висунув у 1778 році Лавуазье. За цією теорією, до складу всіх кислот входить Оксиген, зумовлюючи їх особливі властивості. Проте, встановлення вченими Деві та Гей-Люссаком (1810; 1814) складу хлоридної та флуоридної кислот і відкриття інших речовин, що не містять Оксигену, але мають влас­тивості кислот, суперечило кисне­вій теорії.

Уявлення про кислоти, близькі до сучасних, висловив Деві (1814) у сво­їй водневій теорії кислот, згідно з якою кислотні властивості речо­вин зумовлені наявністю в них Гід­рогену. Становленню цієї теорії сприяли праці хіміків Грема і Лібіха. Властивості кислот лежать в ос­нові галузей їх застосування. На­приклад, хлоридну кислоту засто­совують для одержання водню, хлоридів металів, виготовлення «нашатирю», у шкіряній промис­ловості — для обробки шкір перед хромовим чиненням, у харчовій промисловості.

Сульфатну кислоту застосовують у виробництві мінеральних добрив, барвників, пластмас; для очищення нафтопродуктів, у виробництві ви­бухових речовин, у легкій промис­ловості (виробництво штучного во­локна, відбілювання тканин), ко­льоровій металургії (одержання Zn, Cu, Ni, Ag), у харчовій промисло­вості (виробництво крохмалю, па­токи).

Нітратна кислота — виробництво нітратних добрив, лікарських пре­паратів, штучного шовку, як реак­тив у хімічних лабораторіях.

Ортофосфорна кислота — виготов­лення фосфорних добрив, у харчо­вій і текстильній промисловості, у виробництві клею. У медицині — в разі недостатньої кислотності шлункового соку.

Учитель (робить висновок). Спіль­не в складі й будові кислот зумов­лює загальні властивості кислот. Саме це ми повинні виявити на наступній зупинці.

1-й учень. Н3РО4 — ортофосфор­на кислота, яку зазвичай називають просто фосфорною,— тверда, без­барвна, кристалічна речовина, не­летка, дуже добре розчиняється у воді.

Фосфорна кислота використову­ється для виробництва добрив, а крім того, для виробництва кор­мових добавок, як каталізатор в ор­ганічному синтезі, для надання кислуватого смаку безалкогольним напоям, для освітлення цукру.

2-й учень. HNO3 — безбарвна лет­ка рідина, з різким запахом, на по­вітрі «димить», дуже добре розчиня­ється у воді. Нітратна кислота — ос­нова для синтезу нітратних добрив, вибухових речовин, барвників, ніт­росполук, кіно- й фотоплівок, ліку­вальних речовин, наприклад, стреп­тоциду.

Нітратна кислота настільки силь­ний окисник, що може окиснювати різні органічні речовини й матеріа­ли. Так, у разі дії концентрованої нітратної кислоти спалахують соло­ма, папір, тирса, скипидар. Вона руйнує вовну, роз'їдає шкіру. Тому з нітратною кислотою потрібно по­водитися дуже обережно.

3-й учень. H2SO4 — важка безбар­вна оліїста рідина, без запаху. Дуже гігроскопічна, активно вбирає во­логу. Змішується з водою у будь-яких співвідношеннях.

Сульфатна кислота — найважливі­ший хімічний продукт основної хі­мічної промисловості. Вона вико­ристовується для виробництва хло-ридної й оцтової кислот, деяких мінеральних добрив, вибухових ре­човин, органічних барвників, ліку­вальних препаратів, а також в аку­муляторах, для висушування різних речовин, для очищення нафтових продуктів, у сільському господар­стві — для боротьби з бур'янами (як гербіцид).

Учитель. А зараз — допоможіть кислотам знайти свої формули. Вкажіть, до яких кислот належить кожна з написаних формул. З літер, якими позначено правильні відпо­віді, ви отримаєте назву хімічного елемента.

Друга зупинка. Станція «Дегустаційна»