Сторінка
1

Особистісно орієнтоване навчання хімії

Розвиток сучасної науки і техніки ставить перед школою нові завдання. Випускник сучасної школи, який житиме і працюватиме в новому тисячолітті, повинен володіти певними якостями, зокрема:

- самостійно набувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання назрілих проблем;

- критично мислити, уміти бачити труднощі і шукати шляхи їх подолання;

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;

- самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного і морального рівня;

Сформувати такі якості можливо лише через особистісно-оріентовані технології, оскільки навчання, орієнтоване на середнього учня, засвоєння і відтворення ним знань, умінь та навичок не може задовольнити сучасні потреби. Особистісно-орієнтоване навчання(ООН) - це навчання що:

- забезпечує розвиток і саморозвиток особистості учня;

- надає кожному учневі, виходячи з його здібностей, інтересів, ціннісних орієнтацій і суб'єктивного досвіду, можливість реалізувати себе в навчальній діяльності;

- створює умови для вибору учнем предмета вивчення, оскільки ООН базується на принципі варіативності;

- створює умови для виявлення пізнавальної активності учнів.

Існують такі способи досягнення цієї мети:

- використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;

- створення атмосфери зацікавленості учня в роботі класу;

- стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, одержати неправильну відповідь;

- підтримки учня в його бажанні знаходити свій спосіб роботи (розв'язування задач ), аналізувати роботу свою та інших учнів на уроці;

- створення педагогічних ситуацій на уроці, що дають змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність у роботі, створення умов для природного самовираження учня.

ООН - це навчання, в якому особистість учня перебуває в центрі уваги вчителя, психолога, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною.

Традиційна парадигма “вчитель - підручник – учень” заміняється новою – “учень - підручник – учитель”.

У навчальному процесі вчитель виступає в новій ролі - організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного помічника і консультанта. Його досвід і професійні вміння повинні бути спрямовані не тільки на контроль знань і вмінь школярів, а й на діагностику їхньої діяльності.

Особистісно-орієнтоване навчання за своєю суттю є диференційованим підходом до учнів на основі посильних вимог з урахуванням їхніх інтересів, рівня інтелектуального розвитку, підготовки з хімії, здібностей і задатків.

Загальна мета особистісно-орієнтованого навчання конкретизується вчителем на уроці. Для її реалізації ми використовуємо проблемні творчі завдання; обговорення з дітьми наприкінці уроку не лише того, що “ми дізналися”, а й того, що сподобалося (не сподобалося) і чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому; оцінювання відповіді учня й аналіз того, як учень міркував, який спосіб використовував, чому помилився.

На кожному уроці перед учнями ставиться конкретне завдання (що вони повинні знати, чому навчитися, якими знаннями оволодіти).

Відповідно до цього з кожної теми розробляються вимоги до знань учнів.

Важлива роль відводиться викладанню програмного матеріалу блоками. Блочне викладання предметів створює ефект “заглиблення” у предметі:

- учитель багато встигає на уроці, не витрачаючи часу на організацію класу;

- більше часу залишається на закріплення матеріалу, на роботу з розвитку мислення учнів;

- зменшується обсяг домашніх завдань;

- є можливість пов'язати вивчення кількох тем, зручніше планувати уроки, ефективніше проводити контроль знань;

- ширші можливості для використання нестандартних уроків, які сприяють розвитку творчого потенціалу учнів;

- покращується дисципліна учнів на уроках.

Важливу роль відіграють і додаткові індивідуальні заняття (ДІЗ), які створюють можливості для підвищення успішності учнів, формування в переважної більшості дітей стійкої системи знань, розвитку їхніх творчих здібностей.

СБН - на початку вивчення теми проводиться оглядово-установча лекція з елементами бесіди ( з планом лекції учні ознайомлюються заздалегідь ), під час якої акцентується увага на вузлових питаннях теми, їх взаємозв'язок. Враховуючи різний темп сприймання матеріалу учнями, найважливіші питання висвітлюються повторно. Під час лекції в учнів створюється цілісне уявлення про зміст теми. Окремі питання вивчаються на уроках-семінарах, практичних заняттях. Узагальнюючі уроки проводяться у вигляді уроків-подорожей, уроків-конференцій і т.д.

Необхідно урізноманітнювати форми класичного уроку, поглинання знань за рахунок міжпредметних зв'язків відбувається на інтегрованих, бінарних уроках, уроках-панорамах; розвиток творчості учнів, реалізація їхніх потреб у спілкуванні - на уроці прес-конференції; реалізація науково-пошукової, експериментальної роботи учнів - під час захисту рефератів, виконання творчих завдань; контроль знань - на уроці-консультації, уроці-заліку.

Такі форми навчання допомагають учню повніше виявити свою індивідуальність, позбутися страху перед опитуванням або важким завданням, відчути інтерес до уроку й навчання в цілому.

Альтернативою традиційним методам навчання є метод проектів. Як правила це розгляд на новому витку педагогічних, соціальних, культурних досягнень, давно забутих педагогічних істин, які використовувалися в інших умовах.

Метод проектів виник у 20-х рр. минулого століття в США . Його назвали ще методом проблем .

В основі методу лежить розвиток пізнавальної діяльності учнів, уміння самостійно конструювати свої знання й орієнтуватися в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну роботу учнів - індивідуальну, групову, парну, яку учні виконують протягом певного часу. Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.