Сторінка
3
Важливим джерелом власних господарських засобів є прибуток - це позитивний фінансовий результат діяльності підприємства. Він утворюється, головним чином, в процесі реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей, основних засобів і визначається як сума перевищення доходів над витратами підприємства, одержаних з початку року до танця звітного періоду.
Складовими власного капіталу є також неоплачений і вилучений капітал. Неоплачений капітал є заборгованістю власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Вилучений капітал - це фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Суми неоплаченого капіталу та вилученого капіталу зменшують розмір власного капіталу.
Крім власного капіталу, джерелами формування майна підприємства є залучені джерела. Вони надаються підприємству у тимчасове користування на визначений строк, по закінченні якого повертаються власникам.
Кредитом називають позику в грошовій або товарній формі, що надається кредитором (особою, що надає позику) позичальнику (особі, яка одержує позику) на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка. При кредитуванні відносини між кредитором і позичальником базуються на наступних принципах: строковості, платності, поверненості, забезпеченості та цільового використання. Позиковими коштами є залучені підприємством на договірних умовах кошти юридичних і фізичних осіб (крім банків та інших кредитно-фінансових установ).
Кредиторська заборгованість - це борги перед постачальниками та іншими кредиторами. Вона виникає, якщо товарно-матеріальні цінності надходять на підприємство раніше, ніж вони оплачені.
Постачальник - це фізична або юридична особа, що відвантажила матеріальні цінності. Відповідно до діючої системи розрахунків за матеріальні цінності між часом одержання цінностей і моментом їх оплати проходить певний строк, протягом якого підприємство, що одержало товарно-матеріальні цінності, але їх не оплатило, є боржником перед постачальниками. В результаті заборгованість перед постачальниками є тимчасовим джерелом відповідної частини коштів даного підприємства.
Крім того, всі зобов'язання підприємства можна згрупувати за строками їх погашення як найбільш термінові, короткострокові, довгострокові та постійні.
Найбільш термінові - це поточні зобов'язання підприємства перед постачальниками, державою і працівниками, оплата яких визначається моментом виникнення заборгованості за наслідками здійснених господарських операцій. Короткострокові зобов'язання визначаються строком погашення одержаних позикових коштів за період менше одного року. Довгострокові зобов'язання визначаються терміном погашення позикових коштів за період більше одного року. Постійні зобов'язання - це зобов'язання перед власниками суб'єкта господарювання в частині формування власного капіталу, які виникають за власним бажанням окремих власників або при ліквідації підприємства.
4. Збалансованість господарських засобів і джерел їх утворення та її причини
Основним правилом, на якому грунтується функціонування системи бухгалтерського обліку, є правило збалансованості або, як його ще називають, "балансовий метод". Балансовий метод вирізняє бухгалтерський облік з-поміж інших видів обліку. Балансовий метод полягає в тому, що всі господарські операції в бухгалтерському обліку реєструються двічі (тобто в основу принципу збалансованості покладено подвійність).
Таким чином, виникає питання: що ж таке подвійність та яка її природа? Подвійність господарської операції полягає у її тлумаченні з двох різних точок зору, тобто групування майна підприємства за:
- складом і функціональною роллю;
- джерелами утворення і цільовим призначенням.
Сутність балансового методу можна виразити за допомогою відповідних рівнянь, необхідних для опису явищ та процесів, що відбуваються у господарському житті підприємства. Як правило, частина засобів підприємства надається підприємству власником. Загальна сума внесених при створенні підприємства засобів називається капіталом. Отже, під капіталом розуміють внесені засновником засоби. Капітал часто називають власним капіталом. Якщо засоби внесені лише власником (власниками), то справедливим буде наступне рівняння:
Засоби = Капітал
З іншого боку, засобів, які вносять власники, може бути недостатньо для здійснення господарської діяльності, тому частина засобів підприємства також вноситься особами, які не є власниками. Заборгованість підприємства за ці ресурси називається зобов'язаннями. Зобов'язання складаються з коштів, які підприємство заборгувало за отримані товари, за понесені (здійснені) в його інтересах витрати, а також за користування наданими йому позиковими коштами, тобто засоби підприємства завжди дорівнюють сумі його зобов'язань та капіталу (власного капіталу). Тому вище наведене рівняння змінюється: Засоби = Капітал + Зобов'язання
5. Внесення засновницького капіталу та його опис
Діяльність будь-якого підприємства забезпечується використанням певних господарських засобів. Господарські засоби можуть формуватися за рахунок власних та залучених джерел. Частину засобів засновник підприємства (власник) вносить на початку його діяльності. Внесками засновників можуть бути будівлі, споруди та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими матеріальними ресурсами, будівлями, спорудами, а також майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, як в національній, так і в іноземній валюті. Всі внески засновників, виражені у грошовому вимірнику, у сукупності становлять статутний капітал підприємства. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися принципу автономності, згідно з яким особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно відображатися в обліку та звітності.
Завантажити реферат