Сторінка
15

Вивчення дитячого читацького сеpедовища та аудитоpії бібліотек в Укpаїні

Обстоюючи думку пpо літеpатуpу, як pіч шиpоку, яка включає pізні відомості і істоpичні, і геогpафічні, і повчання та сповідування деpжавою людини як найвищої цінності суспільства, а отже її інтеpесів, Ю.Шеpех зазначає, що як є pізні письменники, так є і pізні читачі. Hе всіх ваблять літеpатуpні шедевpи. Є люди зі смаком, що ми його хаpактеpизуємо як вульгаpний. "Чому не дати їм те, що їм до вподоби? Коли літеpатуpа не виховує, то нема чого боятися "низької" літеpатуpи. Даємо її аматоpам те, чого вони хочуть. Їх є більше? Hу і нехай, тиpажі для них будуть більші. Від цього світ не западеться, літеpатуpа не сконає. У Паpижі є свої театpи "бульваpів", у Hью-Йоpку бpодвейські. Вони існують, вони пpиносять пpибуток. Hа ваш смак вони пpимітивні і вульгаpні? Hе ходіть. Але Паpиж має і свою Опеpу, свою Комеді-Фpансе . Кожен читач чи глядач дістає своє, і нікого не підтягують за вуха до "вищого" pівня. Суспільство від цього не занепадає, культуpа не пеpестає існувати". Пpи цьому він відстоює думку щодо стpуктуpованості і "багатоповеpховості" культуpи. "Суспільство від цього не занепадає, культуpа не пеpестає існувати, воно стpуктуpоване: констpукція культуpи багатоповеpхова, і кожному свій повеpх, вільно вибpаний". (99) Висновки Ю.Шеpеха щодо літеpатуpи, мистецтва і читача є наpазі цінними ще й тому, що його наукові pозвідки позбавлені догм, ідеологічних чинників, осуджують утилітаpне pозуміння пpизначення літеpатуpи.

Продовжуючи традиції попередніх науковців, сучасники звертаються до вивчення вже інформаційних запитів, потреб та інтересів.

Вивчаючи це питання, С.Гончаpук (44) на основі наукового доробку В.Ядова, вибудовує сучасну концепцію задоволення інтелектуальних і духовних потреб особистості в умовах установ культури. Виходячи з того, що будь-яка потреба не лише проявляється у діяльності, але й народжується у діяльності, зав'язуючись у безперервний цикл, своєрідний ланцюжок диспозицій особистості, науковець розглядає мотиви соціально-культурної діяльності, місце у формуванні і задоволенні вищих рівнів диспозиційної структури культурно-просвітницькими установами, до яких належать і бібліотеки. "Диспозиція - це стан схильності до певних форм активності, що є підсумком соціального досвіду людини" - визначає В.Ядов. (45) Диспозиційна теорія внутрішньої регуляції соціальної поведінки особистості дозволяє визначити які саме диспозиції - соціальні установки, ціннісні орієнтації - є переважаючими на даному етапі життєдіяльності особистості. Виходячи з цього, С.Гончарук доводить, що мотиви соціально-культурної діяльності формуються на другому рівні диспозиційної структури особистості, тобто, на системі соціальних фіксованих установок, що мають складну структуру і три основні компоненти: емоційний, когнітивний і поведінський, що формуються саме на рівні групового (діалогічного) спілкування. Інтелектуальні і духовні потреби виникають не лише з домінуючої для суб'єкта сфери діяльності, не лише з внутрішньої потреби у суспільно корисних справах, а й з бажання пізнати духовну культуру і, пізнаючи, насолодитися нею.

Дослідження, проведені науковцем у закладах культури, свідчать, що для розширення свого світогляду населення використовує різні засоби, у тому числі: перегляд телепередач - 68, 3%, читання книжок 28,9%, читання газет і журналів - 34,6%, перегляд кінофільмів - 58,6%, слухання радіо - 41,2%, відвідання клубу - 18%. І хоч реципієнтами даного дослідження виступали дорослі, подібна картина спостерігається і в дитячому середовищі (це показують усі дослідження). Воно показало переваження споживацьких потреб над інтелектуальними, що може свідчити про низький рівень діяльності культурно-дозвіллєвої сфери у цілому і кожної її ланки зокрема. Респонденти вказують на низький змістовий і організаційний рівень, застарілість інформаційного матеріалу заходів, відсутність чуйного ставлення до інтересів і запитів аудиторії.

Узагальнення спеціальних досліджень з проблем інтересу дало можливість науковцю глибше розкрити діалектику інформаційно-освітнього процесу у культуpно-освітніх установах та обгрунтувати його закономірності, що детермінують його формування. Це - залежність розвитку інтересу від організації діяльності, іманентність засобів, методів і форм розвитку пізнавальних інтересів, індивідуальний та диференційований підхід до кожного. Педагог-інформатор, як пропонує називати працівників культурно-дозвіллєвої сфери, особливо дитячої, С.Гончарук, повинен ставити перед собою завдання:

1. Виробити в свідомості людини уяву про певні цінності, викликати інтерес до їх реалізації;

2. Вказати шлях на пошукову спрямованість, яка реально веде до досягнення цих цінностей;

3. Розбудити в людини бажання до творчості, до самовдосконалення.

Немаловажним є висновок, що процес інформування повинен бути педагогічно обгрунтованим.

Аналіз структури ціннісних орієнтацій та мотивів людей у процесі соціально-культурної діяльності дали С.Гончаpуку підстави зробити узагальнення, які в рівній мірі стосуються і роботи бібліотек з дітьми, а саме: - мотиви соціально-культурної діяльності обумовлені прагненням людей до розширення кола знань, до вміння користуватись потрібною інформацією, до усвідомлення та об'єктивної її оцінки; система ціннісних орієнтацій та домінуючих мотивів соціально-культурної діяльності визначає вибірковість різних форм подачі матеріалу, причому в умовах установи культури звертається увага на раціонально-емоційне розкриття змісту конкретної інформаційно-коментаторської форми роботи; - спостерігається певне зближення мотиваційних структур відвідувачів установ культури різних вікових, освітніх та професійних груп. Соціально-культурна діяльність виступає як вагомий чинник, що знімає певні соціально-демографічні, соціально-професійні та інші розбіжності. Науковець звернув увагу на те, що формування стійких мотивів відбувається лише під впливом цілісної, адекватної системи інформування та коментування у всіх ланках освіти і просвіти.