Сторінка
3

Шпаргалки з курсу «Гроші і кредит»

19. Механізм поповнення маси грошей в обороті. Роль комерційних банків в цьому механізмі.

В умовах обігу неповноцінних банківськ. гр. зміна гр. маси є прерогативою банк. сис-ми, а саме ЦБ і ком. банків. ЦБ емітує готівкові та безгот. Гр., а ком банки – тільки безготівк. ЦБ монополіст в області емісії готівк. Ком. банки купують готівку у ЦБ при невзмозі покриття клієнтські гр. з каси. Випуск готівки ЦБ здійснюється такими способами: 1) надання позичок ком. банкам через їх рефінансування; 2) через купівлю у ком. банків цін. паперів. 3) через купівлю у ком банків інвалюти для поповнення золотовалютного резерву. Після цього збільшуються запаси коштів на коррахунках ком. банків Þ ком. банки погашають заборгованість перед ЦБ Þ вилучення безгот. гр. з обороту. При перевищені випуску

– покупці залучають гр. до свого обороту за допомогою позичкових інструментів (сертифікати, облігації). Сектор опосередкованого фін-ня - зв’язок між продавцем та покупцем гр. через фін. посередників, які спочатку акумулюють в себе гр. кошти, а потім їх продають від своєї особи, створюючи нові зобов’язання та нові вимоги. Це банки, страх., інвестиц. КО тощо. Банки – ключові посередники тому що вони не тільки можуть акумульовувати кошти, а й створювати депозитні гр. Вони здійснюють розрах-касов обслуговування фін-кредитн. інститутів, тому можуть мобілізувати і використовувати вільні кошти.

23. Попит на грошовому ринку: суть, форми прояву та фактори зміни.

Попит на гр. – запас високоліквідних гр., який прагнуть мати у своєму розпорядженні ек. суб’єкти на певну дату. При зростанні попиту на гр. вони будуть довше перебувати у окремого ек. суб’єкта і тим повільніше обіг, і навпаки. Тобто: при зростанні швидкості гр. із-за падіння попиту може компенсуватися дефіцит плат. засобівÞспад кризи неплатежів; при падінні швидкості обігу гр. через зростання попиту на них та зменшення маси гр. послаблює інфляція. Попит на гр. складається з 2-х аспектів: 1) запас гр., які суб’єкти хочуть мати в своєму розпорядженні для здійснення поточних платежів (поточна каса гр.) 2) мотиви – накопичення гр. як капіталу, як багатства в вигляді %. Тобто попит поділяється на: на поточний запас плат. засобів; на запас як багатства; на тривалий запас для майбутній платежів та доходу. Існує 3 групи мотивів попиту на гр. від суб’єктів: трансакційний мотив – гр. в запасі для поточних платежів, які придатні для негайного використання тобто наявні. Тобто ці гроші – поточна каса, яка визначає ліквідність , мотив завбачливості – суб’єкти мають запас гр., який би задовольняв їх купівельні потреби, непередбачувальні потреби (хвороба, поломка а\м тощо – як страхове призначення); спекулятивний момент – запас гр. для перетворення їх в високодохідні фін. інструменти при сприятливих умовах, та уникнення ризику при зниженні дохідності.

Ек. суб’єкти, які формують збереження в формі гр. несуть витрати в сумі доходу, які вони би отримали, якщо б розмістили свої збереження на строкових депозитах або ж в ЦБ. Цій дохід отримав назву “альтернативна вартість зберігання гр.” Наприклад, облігація приносить дохід 10% річних, якщо заощадження в готівковій формі в сумі 100$, ви кожний рік втрачаєте дохід 10$. Ці 10$- альтернативна вартість зберігання гр.

Фактор визначає попит на гр., як на заощадження - це зміна норми очікуваного прибутку або зміни альтернативної вартості збереження гр. Загальний попит на гр. формується під впливом чинників: 1) зміна номінального обсягу ВНП, МD=f (Q), Q -номінальн. ВНП, MD – обсяг попиту на гр. На ВНП впливають абсолютний рівень цін та реальний обсяг вир-ва, як MD=f(Y,P), Y- фіз. обсяг ВНП, P- рівень цін. 2) зміна % - МD=f (R), R –норма доходу на капіталізовані активи, яка залежить від %. 3) накопичення багатства Þ зріст попиту на гр. 4) рівень інфляції та інфляц. очікування – гр. знецінюються, попит на гр. падає, підвищується % ставкаÞ зростає альтернативна варт. гр., скорочення попиту на гр. 5) очікування погіршення кон’юнктури ринків – зміна циклів ринкуÞ накопичення багатства у товарн. формі, а не в гр., попит на гр. скорочується.

золотовалютн. резервів держави. · визначення нац. органів, які виконують завдання проведення вал. політики: в Укр: Кабмін, НБУ, податкова, митний комітет, Мін. зв’язку. Комбанки – в ролі агентів вал. контролю. · визначення держ. органів, які уповноважені регулювати гр. оборот в країні.

27. Основні типи грошових систем.

Гр. системи розділяють на 3 групи: I) залежно від форми, в якій функціонують гр., II) за хар-ром ек. сис-ми; III) за хар-ром регулювання нац. вал. сис-ми. За I) розрізняють 2 форми: саморегульовані гр. с-ми – базуються на використанні повноцінних гр. та банкнот, які розмінюються на повноцінні гр. (вже не існує). Тут роль держави незначно проявляється: визначає масштаб цін (фіксація вагомого металу в гр. один), порядок обміну банкнот на повноцінні гр. Саморег. сис-ми виступали в 2 формах: біметалізму – роль гр. товару одночасно виконувало 2 метала (срібло та золото), монети карбувалися та оберталися на рівні, банкноти розмінювались на них. Європа 16-18 ст. Монометалізму – роль гр. товару в 1-му металі, більш розповсюджена форма – золотий монополізм в 3-х видах: (але в Росії 1843-1857 - срібний): 1) золотомонетний стандарт – в обігу і металеві гр., і банкноти, розміняні на золото; встановлена чеканка золотих гр.; емісія банкнот була централізована емісійним банком; вал. курс на основі золотого паритету (порівняння в ваговій категорії 2-х валют). Це існувало до 1 світ. війни. Англія – 1 країна в кінці 18 ст. Золотозливковий стандарт – відсутність зол. монети в обігу, обмін банкнот на золот. зливки з певним обмеженням. Золотодевізний стандарт – відсутній обіг зол. монет, обмін банкнот на ін. валюту (девізи), яка обмінюється на золото. Сис-ма золотого стандарту в внутрішньому обороті до сер 30-х років. США забезпечували обмін $ на золото для ЦБ та казначейств інш. країн до 1971 по офіційній фіксованій вартості: 35$ за 31 гр. Зв’язок гр. з золотом був через $ до 1971. 1976 – країни МВФ підписали угоду про припинення зв’язку з золотом. Регульовані гр. с-ми – в залежності від емісії гр. відокремлюють 2 с-ми: 1) с-ма, в якій проходить емісія – для покриття дефіциту держ. бюджету; 2) для кредитування реального сектору ек. За II) в залежності від втручання держави поділяються на неринкову та ринкову гр. с-му. Неринкові були притаманні командно-адміністративній с-мі, розмежування гр. на готівку і безготівку. Для ринкових – ек. методи та інструменти регулювання гр. обігу. За III) є відкриті гр. с-ми – нема валютн. обмежень для суб’єктів, min втручання держави, конвертованість валюти. Закриті – валютн. обмеження. Гр. с-ма України регульована (за характером функціонування), перехідна (ми відійшли від неринкової та закритої, але не прийшли до ринковій та відкритої).