Сторінка
5

Кухoнна Сіль (NaCl)

Водні розчини NaCl у медицині використовують у якості кров’яно захисних рідин після кровотеч і при явищах шоку. Зменшення змісту NaCl у плазмі крові приводить до порушення обміну речовин в організмі.

Не одержуючи NaCl ззовні, організм віддає його з крові і тканин.

Хлорид натрію сприяє затримуванню води в організмі, що, у свою чергу, приводить до підвищення артеріального тиску. Тому при гіпертонічній хворобі, ожирінні, набряках лікарі рекомендують знижувати добове споживання повареної солі. Надлишок в організмі NaCl може викликати гостре отруєння і привести до паралічу нервової системи.

Організм людини швидко реагує на порушення сольового балансу появою м'язової слабості, швидкою стомлюваністю, втратою апетиту, виникненням спраги.

Поварена сіль володіє хоча і слабкими, але антисептичними властивостями. Розвиток гнильних бактерій припиняється лише при її змісті в 10 .15%. Це властивість широка використовують у харчовій промисловості і при збереженні харчових продуктів у домашніх умовах.

Організм первісної людини одержував необхідну сіль з їжею тваринного походження. Однак потреби організму змушували шукати неї в більш концентрованому виді. Давно було виявлено, що деякі рослини мають приємний солоний смак. Такі рослини сушилися, а потім спалювалися в багатті. Золу, що виходить, використовували як приправу до їжі.

Пізніше люди навчилися поливати палаючі в багатті шматки дерева солоною водою з моря або озера і золу, що залишилася, також використовувати в їжу.

Уже за двох тисяч років до н.е. китайці навчилися одержувати поварену сіль випарюванням морської води. Спосіб витягу солі з морської води випарюванням незалежно був винайдений також у різних інших країнах. Спочатку він з'явився в країнах із сухим і жарким кліматом – в Індії, Греції, Римі. Пізніше таким способом сіль стали добувати у Франції, Іспанії, у Криму. На півночі нашої країни морська вода випарювалася (варилася) у великих чанах, а джерелом енергії служили дрова. Однак у північних районах, зокрема на берегах Білого моря, було й істотне удосконалення способу витягу солі з морської води.

Помори давно помітили, що при замерзанні морської води лід виходить несолоним, а некрижана вода, що залишилася, стає набагато солонішою. Розплавляючи лід, можна одержувати прісну воду з морський, а з розсолу виварювали поварену сіль з меншими енергетичними витратами.

Усі, хто пробував на смак морську воду, пам'ятають, що вона має гіркуватий присмак і мало схожа на водний розчин повареної солі. Це означає, що в морській воді крім хлориду натрію утримуються інші солі. Знову ж, кому доводилося бути на різних морях, пам'ятають, що по смаку, щільності, по дратівній дії на очі води відрізняються, а виходить, вони мають різний склад. Проте середній зміст (мас. частка ,%) солей у морській воді виглядає в такий спосіб: NaCl – 77,8, MgCl2 – 10,9, MgSO4 – 4,7, KC1, K2SO4 – 2,5, CaCO3, Ca(HCO3)2 – 0,3, інші солі – 0,2.

При випарі морської води при температурах 20 .35°C спочатку виділяються найменш розчинні солі – карбонати кальцію, магнію і сульфат кальцію. Потім випадають більш розчинні солі – сульфати натрію і магнію, хлориди натрію, калію, магнію і після них сульфати калію і магнію. Порядок кристалізації солей і склад опадів, що утворяться, може трохи змінюватися в залежності від температури, швидкості випару й інших умов. При випарі морської води в природних умовах послідовно утворяться наступні мінерали (Таб.(а))

Чистий хлорид натрію –негігроскопічна речовина, тобто не притягає вологу. Гігроскопічні хлориди магнію і кальцію. Їхньої домішки майже завжди утримуються в повареній солі і завдяки їм відбувається поглинання вологи.

У вилучених від моря районах іноді зустрічаються підземні соляні джерела. Люди здавна використовували них для виварювання солі. У нашій країні вже з часу панування татарського хана Батия і його нащадків поварена сіль добувалася з озер Нижнього Поволжя, із сухим і жарким кліматом. У сузір'ї соляних озер цього району особливо виділяються озера Ельтон і Баскунчак. Промислова експлуатація озера Ельтон здійснюється більш півтора століть. Свіжо осаджена сіль за багато геологічних періодів перетворилася в осадову породу – моноліт кам'яної солі. Фарбування і прозорість останньої залежить від характеру домішок.

Дослідження озера Ельтон показали, що його донна товща складається з двох могутніх шарів кам'яної солі, розділених шаром глини. Товщина нижнього шару в середньому дорівнює 14,4 м, а верхнього, що вистилає дно, – 18,25 м. Цей шар простирається більш ніж на 150 км2.

Озеро Ельтон має великий запас повареної солі, але ще більш багато цією сіллю озеро Баскунчак, що і є в даний час основною сировинною базою в Нижнє Поволжя.

Таблиця (а)