Сторінка
12
Як видно з даних таблиці 25, до складу комплексу машин, обґрунтованому за критерієм затрат робочого часу (праці), входить високопродуктивна, у тому числі іноземна, але дорога техніка, а приведених витрат — менш продуктивна вітчизняна, але дешевша.
Економічні показники вирощування та збирання сої вищенаведеними комплексами машин подано в таблиці 13.39.
13.39. Економічні показники вирощування та збирання сої
Отже, як свідчать дані таблиці 13.39, комплекс машин, обґрунтований за критерієм мінімуму приведених затрат, дає можливість на 32% зменшити собівартість зерна, а за критерієм мінімуму затрат робочого часу — зменшити на 40% затрати праці.
В Україні можна створити Соєвий пояс (на зразок американського), налагодити насінництво інтенсивних сортів (на 2001 рік зареєстровано 43 вітчизняних сорти сої), впровадити комплексну механізацію з метою значного розширення виробництва сої, щоб вийти на світовий рівень у вирішенні проблеми рослинного білка та олії.
Багаторічні трави на сіно і сінаж.
Для своєчасної заготівлі високоякісного сіна і сінажу з мінімальними затратами праці й коштів необхідно правильно вибрати раціональну технологію і комплекс машин. Наявність широкого набору типорозмірів машин дає можливість впровадити в господарствах інтенсивну механізовану технологію виробництва трав на сіно і сінаж з використанням певних поєднань машин та їх комплексів.
При вирощуванні трав як безпокривних культур обробіток ґрунту здебільшого напівпаровий з внесенням необхідної кількості органічних і мінеральних добрив. Якщо ж багаторічні трави підсівають під покрив ярих зернових чи озимих культур, обробіток ґрунту такий самий, як і під покривну культуру.
Насіння перед сівбою завчасно (1–1,5 місяця) протруюють на машинах ПСШ–5, ПС–30, ПС–10А препаратом ТМТД (3–4 кг/т) або фентіурамом (4 кг/т).
Сіють зернотрав'яними сівалками СЗТ–3,6А в агрегаті із зчіпками СП–11А і СП–16А. Норми висіву і глибину загортання насіння наведено в табл. 13.40.
13.40. Норми висіву та глибина загортання насіння багаторічних трав
У період росту при необхідності проводять хімічний захист рослин, використовуючи серійні обприскувачі ОПШ–15–01, ПОМ–630, а також авіацію.
Якщо восени посіви не підживлювали, добрива вносять по мерзлоталому ґрунту весною розкидачами МВУ–8Б, МВУ–5, 1РМГ–4Б та туковими сівалками СТТ–10. Підживлюють і боронують трави після кожного з укосів.
У більшості господарств республіки трави скошують у фазі бутонізації бобових і колосіння злакових протягом 8–10 днів самохідними косарками–плющилками КПС–5Г, Е–302 та начіпними КПРН–3,ОА. При їх відсутності, а також на невеликих ділянках трави косять начіпними косарками КС–2,1, КС–Ф–2,1Б, КРН–2.1А, КНФ–1,6. У степових районах на великих площах добре зарекомендувала себе самохідна п'ятибрусна косарка СКП–10 на базі трактора Т–40М та причіпна косарка КТП–6,0.
Після скошування трави ворушать граблями ГВК–6А, ВЦН–Ф–3 або ГВР–6,0 і при досягненні вологості 60–65 % (для сінажу) або 45–50 % (для сіна) згрібають у валки. Крім вказаних граблів — валкоутворювачів, для згрібання трави у валки використовують широкозахватні поперечні граблі ГП2–14А і ГП–10.
Траву на сіно з валків при складанні у копиці підбирають при вологості 25–30%, при стогуванні або пресуванні — 20–22%. За умови наступного досушування розсипного сіна активним вентилюванням в скиртах траву у валках пров'ялюють до вологості 35–40 %.
Останнім часом трави на сіно підбирають машинами КСК–100А, КПИ–2,4, Е–281, Е–282 з валків вологістю 40–45 %, подрібнюючи на частинки 8–20 см, доставляють на місце зберігання і досушують до вологості близько 17 % активним вентилюванням за допомогою установок типу УВС–16А. Поживна цінність сіна значно зростає.
Траву на сінаж з валків підбирають при вологості 55–60 % у південних районах Лісостепу України і 50–55 % — в решті районів.
У господарствах заготовляють сіно розсипне, пресоване в тюках і рулонах.
Розсипне сіно збирають за трьома основними механізованими технологіями: з складанням у копиці, підбиранням в транспортні причепи і стогуванням.
Комплекс машин для збирання сіна із складанням у копиці включає підбирач–копнувач ПК–1,6А, копицевіз КУН–10, фронтальний навантажувач ПФ–0,5 і скиртувальний агрегат УСА–10.
За другою технологією сіно з валків підбирають підбирачем–ущільнювачем ПВ–6,0 і подають у тракторні причепи 2ПТС–4–887Б з кузовом місткістю 45 м3. У міру заповнення причепи доставляють до місця скиртування. Сіно скиртують за допомогою навантажувача ПФ–0,5 і універсального скиртувального агрегату УСА–10.
До комплексу машин для збирання сіна з стогуванням входить стогоутворювач СПТ–60 і стоговіз СП–60. При укладанні декількох стогів утворюється скирта, її поправляють навантажувачем ПФ–0,5.
Прогресивною технологією заготівлі сіна є його пресування. Порівняно з технологією виробництва сіна в розсипному вигляді пресування в тюки і рулони дає можливість скоротити втрати поживних речовин, зменшити в три–чотири рази площу для зберігання і в 2–2,5 рази затрати праці.
Найпоширенішими є прес–підбирачі ППЛ–Ф–1,6 та К–454, які формують тюки масою 32–36 кг і розміром (0,8–1) ? 0,5 ? 0,4 м та подають їх у транспортний засіб, що рухається поруч. Скиртують такі тюки на місці зберігання за допомогою навантажувача–стогоклада ПФ–0,5.
Західноєвропейські фірми пропонують тюкові прес–підбирачі Quadrant 1150, MF–185, D 1010 та ін.
Поліпшення якості сіна, зменшення втрат при зберіганні порівняно з заготівлею сіна у тюках досягають при збиранні та зберіганні його в рулонах. Для цього використовують комплекс машин, який складається з прес–підбирача ПРП–1,6, чи ППР–110. пристрою ППУ–0,5 до навантажувача ПФ–0,5 для укладання рулонів і подрібнювача ИРТ–165. Маса рулону до 500 кг.
Інші реферати на тему «Географія економічна»:
Технології відтворення та вирощування риби у тепловодних та холодноводних ставових рибних господарствах. Біологічні особливості культивованих об’єктів тепловодного рибництва
Обґрунтування спеціалізації ведення сільськогосподарського виробництва
Основи технології вирощування товарної риби за дволітнім циклом. Вирощування товарної риби за трилітнього циклу
Репрезентативність показників якості води як індикаторів забруднення
Конструктивно-географічні аспекти удосконалення управління водними ресурсами
