Сторінка
6

Медико-санітарна підготовка

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА

ПРИ РАПТОВОМУ ПРИПИНЕННІ

СЕРЦЕВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ДИХАННЯ

Нерідко зовнішній вигляд людини, яка потрапила в біду, значні ушкодження, нерухомість її тіла можуть створити враження, що вона померла. Тому необхідно знати ознаки, які вказують на те, що потерпілий живий і потребує медичної допомоги:

дзеркало, прикладене до рота, пітніє — отже, потерпілий дихає;

зіниця звужується при наближенні джерела світла (запаленого сірника, електричного ліхтарика) і розширюється при віддаленні;

палець руки набрякає, якщо його перев'язати нит­кою — отже, система кровообігу діє, фіксуються за­стійні явища;

шкіра запалюється (червоніє) під дією запаленого сірника чи цигарки.

При раптовому припиненні серцевої діяльності і ди­хання наступає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання (штучну вентиляцію легень), то є шанс урятувати по­терпілого. Штучну вентиляцію легень виконують різ­ними способами; з них найрозповсюдженіший — «з рота в рот».

Перш ніж розпочати штучне дихання, потрібно покласти потерпілого на спину і переконатися, що його повітропроникні шляхи вільні для проходження повітря. З цією метою його голову максимально від­хиляють назад. Якщо щелепи стиснуті, то треба ви­сунути нижню щелепу вперед і, натискуючи на під­боріддя, розкрити рот, потім серветкою очистити ротову порожнину від слини та блювотної маси і розпочати штучне дихання: накласти на відкритий рот потерпілого розкриту серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притулити свої губи до губ потерпілого (для герметичності) і з силою видих­нути повітря йому в рот (мал., а). Вдувати треба та­ку кількість повітря, щоб воно щоразу якомога повніше розправляло легені потерпілого (це можна побачити, сте­жачи за рухом грудної клітки). При пораненні (ушко­дженні) нижньої щелепи штучне дихання можна здійс­нити іншим способом: вдувати повітря через ніс потер­пілого (рот має бути закритим). Повітря вдувають рит­мічно 16—18 разів за 1 хв до поновлення природного ди­хання або до встановлення цілком певних ознак смерті.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є відсутність пульсу, серцебиття і реак­ції зіниць на світло (зіниці широко розкриті), негайно розпочинають непрямий масаж серця: потерпілого кла­дуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лі­вого боку від нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини грудної клітки потерпілого. Енергійними ритмічними поштовхами (50—60 разів за 1 хв) натискують на груди, після кожного поштовху від­пускаючи руки, щоб дати можливість випростатися

Мал.Штучне дихання і непрямий масаж серця: а — вдих; б — видих

грудній клітці. Передня стінка грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше ніж 3^4 см.

Непрямий масаж серця виконується в поєднанні зі штучним диханням (мал. б). У цьому випадку допомогу потерпілому надають двоє або троє. Перший робить непрямий масаж, другий — штучне дихання способом «з рота в рот», а третій стоїть справа від потерпілого, підтримує його голову і має бути готовим замінити будь-кого з тих, хто надає допомогу, щоб штучне дихання і непрямий масаж серця здій­снювалися безперервно. Під час вдування повітря на­тискати на грудну клітку не можна, це потрібно робити поперемінно: 4—5 натискань на грудну клітку (на видиху), потім одне вдування повітря в легені (вдих).

Штучне дихання у поєднанні з непрямим масажем серця є найпростішим способом реанімації (оживлення) людини, котра перебуває у стані клінічної смерті. Коли потерпілі — літні люди, слід пам'ятати, що кістки в та­кому віці крихкі, тому рухи повинні бути не дуже енер­гійними. Здійснюючи непрямий масаж маленьким дітям, на грудну клітку натискають пальцем.

Якщо припинення дихання і серцевої діяльності ста­лося внаслідок ураження електричним струмом, то спо­чатку потерпілого звільняють від дії струму, від тісного одягу, а потім негайно починають реанімацію.

Після поновлення серцевої діяльності і дихання потерпілого зігрівають, на рани й опіки накладають сте­рильні пов'язки.

СПОСОБИ ПЕРЕНЕСЕННЯ ПОТЕРПІЛИХ

ЗА ДОПОМОГОЮ ТАБЕЛЬНИХ І ПІДРУЧНИХ

ЗАСОБІВ

Розрізняють такі способи перенесення: на руках, на плечах, на спині, однією або двома особами з вико­ристанням носильних лямок і підручних засобів, на сані­тарних носилках.

Якщо допомога надається однією особою, то, щоб перенести потерпілого на руках, носій стає на коліно збоку від нього, бере його однією рукою під спину, а дру­гою — під стегна; потерпілий охоплює носія за шию і притуляється до нього. Далі носій підводиться на ноги і несе потерпілого на руках перед собою. Такий спосіб до­пустимий для потерпілих без переломів кінцівок і ребер.

Можна переносити потерпілого на спині: носій са­довить його на підвищення, стає до нього спиною між його ногами і схиляється на одне коліно. Потерпілий охоплює носія за плечі, а той бере його обома руками під стегна і зводиться на ноги.

На невелику відстань зручно переносити потерпілого на плечі. Його кладуть на праве плече носія головою вниз. Носій правою рукою охоплює його ноги, а лівою тримає за праве передпліччя або кисть. Проте цим спо­собом не можна скористатися, якщо у потерпілого пере­ломи кінцівок або грудної клітки.

Існують такі способи перенесення на руках двома особами: на «замку», «один за одним» і з положення ле­жачи. При перенесенні на «замку» носії стають поруч і з'єднують руки таким чином, щоб утворилося сидіння («замок»). Якщо потрібно притримувати потерпілого, то «замок» робиться двома або трьома руками. На «замку» з чотирьох рук потерпілий сам тримається за шиї носіїв (мал. 270).

При перенесенні «один за одним» один з носіїв під­ходить до потерпілого збоку голови і підхоплює його під

руки зігнутими в ліктях руками, другий носій стає між ногами потерпілого спиною до нього, охоплює його ноги під колінами (перший носій не повинен з'єднувати свої руки на грудях потерпілого, щоб не утруднювати йому дихання). Обидва носії одночасно підводяться і перено­сять потерпілого.

При перенесенні з використанням лямки складену в кільце лямку одягають на великі пальці розведених рук. При цьому одну руку треба зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом; лямка не повинна провисати. Якщо немає носильних лямок, їх можна виготовити з поясних ременів.

Перенесення здійснюється двома способами. Пер­ший: носильну лямку, складену кільцем, підводять під потерпілого, який лежить на землі, так, щоб одна поло­вина лямки була під сідницями, а друга — на спині. По обидва боки потерпілого утворюються петлі. Носій лягає спереду потерпілого, одягає собі на плечі петлі, зв'язує їх вільним кінцем лямки в себе на грудях і кладе потерпілого собі на спину, потім стає на одне коліно і підні­мається на весь зріст. Потерпілий сидить на лямці, при­тиснутий до носія. Якщо у потерпілого поранено грудну клітку, то цей спосіб не годиться.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Інші реферати на тему «Військова справа, ДПЮ»: