Сторінка
3

Психологічна характеристика військової служби та військового колективу

Рання юність — найвідповідальніший період у житті людини. Саме в цей період вона стоїть на порозі самос­тійного життя, перед проблемою самовизначення в ньо­му («Ким бути?», «Як жити?»). Така соціальна ситуація впливає на ставлення юнака до навчальних предметів, на позицію у спілкуванні. У більшості юнаків існують серйозні погляди на вибір майбутньої професії. Найчас­тіше свій майбутній життєвий шлях вони прагнуть виз­начити без втручання і тиску дорослих, намагаючись самостійно оцінити різні види людської діяльності. Така оцінка формується під впливом багатьох чинників.

Як же сучасні юнаки сприймають строкову військо­ву службу? Деякі учні розглядають її неадекватно, мов якусь перешкоду, що відволікає їх від здійснення профе­сійного вибору, досягнення життєвої мети. Тому слід ус­відомлювати, що військова служба — це не тільки кон­ституційний обов'язок громадянина України, а й важ­ливий і незамінний процес подальшого розвитку та ста­новлення особистості, формування суто чоловічих рис характеру, загартування тіла і духу, засвоєння необхід­них для майбутнього життя навичок і вмінь, набуття со­ціального досвіду.

Старшокласники — майже дорослі люди, однак за своїм соціальним і матеріальним становищем вони ще залежать від батьків та вчителів. Дорослі ж здебільшого ставляться до юнаків як до дітей. Це призводить до ви­никнення суперечностей, непорозумінь, конфліктів. Най­частіше такі стосунки складаються між батьком і сином. А серед ровесників юнак відчуває себе дорослою людиною. Контакти, дружба з ровесниками у юнаків, на відміну від дорослих, більш глибокі, стійкі, значущі. Саме у цьо­му віці можуть виявлятись однобокість у судженнях, не­терпимість, категоричність, необґрунтоване заперечення поглядів інших людей. Деякі юнаки критикують усіх і все; судження про інших людей висловлюють у гострій, безапеляційній формі; з найменшого приводу (а то й без нього) конфліктують з дорослими та ровесниками.

Для старшокласників типовими є часті зміни наст­роїв, високе емоційне напруження, невміння володіти собою. В цьому віці досить часто (частіше, ніж у молод­ших учнів) спостерігається стан тривоги, занепокоєння. Ця тривожність спричиняється як тим, що у юнака важ­ко складаються взаємини з іншими людьми — в школі, сім'ї, на «вулиці», так і неправильними його уявлення­ми про своє майбутнє, про свою готовність до життя, до строкової військової служби, про проблеми, що існують в армії, у суспільстві в цілому.

Багатьом юнакам притаманні такі негативні риси ха­рактеру, як індивідуалізм, вузький практицизм, так зва­на «діловитість», що певною мірою пояснюється праг­ненням до самостійності, бажанням зайняти «позицію» дорослої людини. Це виявляється у зневажливому став­ленні до інших, демонстрації своїх «умінь». Юнаком оволодівають полярні почуття, суперечливі бажання, йо­го поведінка непослідовна. Все це є свідченням активно­го розвитку особистості, складності процесу переходу від дитинства до зрілості. Труднощі становлення у цьому ві­ці зумовлені як соціально-психологічними, так і фізіоло­гічними чинниками, пов'язаними зі змінами функцій внутрішніх органів і перебудовою організму.

Зростає увага юнаків до своєї особистості, потреба пізнати себе, оцінити свій внутрішній світ, думки, пове­дінку. Юнак мовби переносить на себе образ якоїсь лю­дини (літературного персонажа, кіногероя), порівнюючи себе з ним, усвідомлюючи свою подібність до нього, і ро­бить висновки щодо якостей своєї особистості, необхід­ності самовдосконалення. Інтенсивність самопізнання у різних людей залежить як від соціальних умов вихован­ня і навчання, так і від індивідуально-типологічних особ­ливостей (властивостей нервової системи, темпераменту та ін.). У старшокласників інтенсивно розвиваються са­мосвідомість, самоаналіз, самооцінка.

Юнаки здатні правильно оцінити і свою готовність до служби в армії, зіставляючи свої вміння, знання, здіб­ності з вимогами військової діяльності. На цей процес суттєво впливає рівень самоповаги. Впевнений у своїх моральних і фізичних силах юнак не боїться військової служби. У того, хто відчуває постійне невдоволення со­бою, життям, має сумніви щодо своїх можливостей, ви­никають страх, тривожність перед службою в армії. Ці юнаки і в умовах військової служби хворобливо реагу­ють на критику, жарти, ізолюються від колективу, зали­шаються поза ним, не мають друзів. Але є і такі юнаки, які, навпаки, виявляють безпідставну самовпевненість щодо своєї готовності до військової служби; їх негативно сприймають у військовому колективі. Тому необхідно навчитися правильно оцінювати свою особистість, свою готовність до життя, до служби в армії і приділити знач­ну увагу самовдосконаленню.

Готовність до служби в армії полягає у здатності ус­пішно виконувати всі її вимоги на початковому етапі. Чим вища готовність юнака, тим менше часу витрачаєть­ся на адаптацію його до умов військової діяльності і тим менших зусиль від самого воїна і його командирів вима­гатиме цей процес.

Психологічна готовність до військової служби — це складна властивість особистості, рівень сформованості якої визначається ступенем розвитку всіх сфер людської психіки: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-чуттєвої, вольової.

Щоб сформувати психологічну готовність до військо­вої служби, потрібно розвинути у себе такі три взаємопо­в'язані компоненти: соціально-психологічну готовність, загальну військово-професійну готовність, емоційно-во­льову готовність.

Соціально-психологічна готовність до військової служби характеризується рівнем сформованості у юнака бажання служити в армії, інтересу до військової діяль­ності, ідеалів військової людини, почуття обов'язку, від­повідальності перед суспільством, патріотизму, розумін­ня соціальної значимості та необхідності військової служ­би, потрібних воїну моральних якостей.

Загальна військова-професійна готовність до вій­ськової служби визначається рівнем розвитку знань, навичок і вмінь, що необхідні молодому воїнові (із ста­тутів Збройних Сил України, з їх історії, з вогневої, стройової, тактичної, фізичної, медико-санітарної підго­товки, з військової топографії та ін.). Початковий вій­ськовий курс юнаки проходять на заняттях з допризов­ної підготовки, здобувають також відповідні знання у процесі вивчення інших шкільних предметів. Для ус­пішного входження у військову службу та освоєння вій­ськової спеціальності в навчальних підрозділах юнак має володіти достатнім рівнем розвитку психічних пізна­вальних процесів: сприймання, мислення, пам'яті, уяви. Рівень знань, навичок у людини тим вищий, чим краще функціонують у неї психічні пізнавальні процеси. З ін­шого боку, досягти вищого розвитку певних психічних процесів (мислення, уяви) можна лише на основі наяв­них знань та вмінь. Набуті до призову в армію знання, навички, вміння впливають на результативність військо­вої діяльності, на рівень її усвідомлення.