Сторінка
2

Раціональне використання малих річок Волині їх охорона і оцінка якості води

- оцінка малої річки з позицій можливого використання її як джерела води;

- обгрунтування можливих масштабів безпосереднього використання річки для утилізації гідравлічної енергії рибного господарства рекреацйних зон;

- оцінка гідрологічних, топографічних та інших природних і економічних умов, сприятливих для здійснення водогосподарських заходів ( створення водосховищ, каналів і т.д.) з раціонального перетворення природного редиму річкового стоку і гідрографічної мереж і в господарських та природоохоронних цілях.

Розробка схеми з цих напрямків, а в кінцевому підсумку обгрунтування позицій щодо раціонального використання і охорони малої річки потребує виконання дослідних та проектних робіт з таких основних розділів:

1. Характеристика природних особливостей басейну малої річки ( кліматичних умов, гідрографії, рослинного покриву і т.д.) ;

2. Аналіз сучасного і наміченого на майбутнє господарського використання басейну річки та безпосередньо самої річки;

3. Вивчення теперішнього і прогноз перспективного водоспоживання та водовідведення міських і сільських поселень, промисловості, сільського, рибного господарства та інших галузей.

4. Обгрунтування розмірів і режиму стоку малої річки на розрахункових створах, які закривають характерні в природному і господарському відношенні ділянки басейну.

5. Розробка сучасних і перспективних водогосподарських балансів з визначенням характерних ділянок басейнів малих річок.Дослідження водогосподарських балансів малих річок дає змогу обгрунтувати найбільш важливі водогосподарські заходи, які можуть забезпечити раціональне використання і охорону малих річок. В умовах інтенсивно зростаючих потреб господарського комплексу країни в електроенергії створення гідроелектростанцій на малих річках стає важливим економічним завданням.

6. Розробка водоохоронних і природоохоронних заходів. Розглядаючи в цілому склад розробок за схемами комплексного використання водних ресурсів малих річок, слід враховувати те, що для окремих річок вони за ступенем детальності, принциповій спрямованості можуть бути досить різноманітні.

З метою створення й підтримання сприятливого водного режиму, поліпшення санітарного стану великих і малих річок, охорони їх від замулення і забруднення вздовж річок довжиною більш як 10 км створюють водоохоронні зони з відповідними правилами їх використання і господарювання в них.

Організаційно-господарські заходи передбачають грунтово-водоохоронну організацію території водозаборів, раціональне сполучення і розміщення компонентів ландшафту в межах водозбору. Вони поділяються на пеціальні і профілактичні.

До профілактичних заходів належать заходи, які забороняють: застосування авіації для внесення добрив і обробки посіві пестицидами; використання пестицидів і мінеральних добрив, які легко розчиняються у воді; розорювання земель і знищення деревно-чагорникової або трав”янистої рослинності на ерозійно небезпечних ділянках; внесення добрив на сніговий покрив і мерзлий грунт; утримання на полях мінеральних добрив; будівництво сховищ мінеральних добрив і пестицидів, а також спорудження тваринницьких комплексів, очисних споруд, баз відпочинку і стоянок автомобілів.

Спеціальні заходи передбачають раціональну організацію території і комплексу водорегулювання в межах водозабору.

Агротехнічні заходи застосовують на схилах з метою регулювання поверхневого стоку і запобігання змиву грунтів. До них входять: фітомеліорація, протиерозійні способи обробки грунту, прийоми затримання снігу і регулювання сніготанення.

Лукомеліоративні заходи ( залуження ерозійно небезпечних земель і елементів гідрографічної мережі) дозволяють зменшити ерозію грунтів.

Лісомеліоративні заходи здійснюються комплексно у вигляді

формування закінчених систем. Лісові насадження сприяють підтриманню стану грунту, води, повітря на оптимальному екологічному рівні.

Гідротехнічні заходи дають змогу безпосередньо впливати на поверхневий стік, затримувати частину талої і дощової води в штучних водоймищах і використовувати її для сільськогосподарських та інших цілей.

Оцінка якості води здійснється за даними лабораторних досліджень, проведених санепідемслужбою області, на основі проб, відібраних з місць водокористування. Місце водокористування – це річковий водозабір Луцька ( в складі Дубнівського водозабору), міські пляжі в Луцьку, Ківерцях, Володимирі-Волинському, Горохові, Старій Вижві; місця масового відпочинку ( пляжі) на озерах Світязь, Чорне, Люцимер,Пісочне(Шацького району ), основні річки – Стир, водойма на Сапалаївці ( Теремно ), Турія, Луга, Стохід, Прип”ять.

Згідно із “Санітарними правилами і нормами охорони поверхневих вод від забруднення” ( Сенпін 4630-88 ) до якості води відкритих водойм за мікробіологічними показниками ставляться такі вимоги:

- вода не повинна мати збудників захворювань;

- колі-індекс ( лактопозитивні кишкові палочки ) – не більше

- 5000/дм3 ;

- колі – фолі ( в бляшкоутворюючих одиницях ) не більше 100 /дм3;

- життєздатні яйця гермінтів і життєздатні цисти патогенних

- кишкових найпростіших – не повинні бути в 1/дм3.

В табл. 1 представлена кількість відібраних проб (всього) і стільки із них не відповідали нормативам у розрізі адміністративних районів.

При аналізі таблиці виявляється, що в усіх випадках невідповідності на мікробіологічні показники було перевищення нормативного колі-індексу. Але це перевищення не пов’язане з якимись органічними забрудниками, а, на нашу думку, в основному з тим, що ці річки в своїй більшості низинні і мають за підстеляючою поверхнею торф’яники, які при купанні збовтуються, в результаті цього у воді відбуваються процеси гниття водоростей, відмерлих найпростіших мікроорганізмів і риб.

Таблиця 1. Територіальний розподіл мікробіологічного забруднення в розрізі адміністративних районів Волинської області