Сторінка
5

Сучасні види зброї та їх вплив на величину санітарних втрат

§ займають значні площі тіла;

§ різноманітні по важкості ураження (відкриті частини тіла мають більшу важкість ураження.

безпосередньо дія світлового випромінювання на око може викликати опіки переднього відділу ока і його придатків, опік сітківки і осліплення. може виникнути тимчасове, зворотне осліплення внаслідок розкладу зорового пурпуру, яке триває від декількох хвилин до декількох днів.

особливо небезпечним для ураження органа зору світлове випромінювання вночі, так як чутливість ока в темряві у 2000 разів більше, ніж на світлі, а діаметр зіниці у 4 рази більше , ніж вдень. за іноземними даними під час вибуху, у порядку досліджень ядерної бомби потужністю в І мгт, на висоті 76 км вночі опіки сітківки у кроликів спостерігались на відділі 500 км.

Структура санітарних втрат від ядерної зброї буде залежати від таких умов:

§ від потужності вибуху – з зростанням потужності збільшується кількість втрат. Але доля уражених проникаючою радіацією зменшується, а при великих – мегатонних вибухах – таких уражених в числі санітарних втрат може і не бути; проникаюча радіація проявить свою дію тільки у зоні незворотних втрат, де усі уражені загинуть від ударної хвилі і світлового випромінювання;

§ від виду вибуху – при наземних і підземних вибухах зростає кількість уражених проникаючою радіацією за рахунок радіоактивного зараження місцевості;

§ від відстані до епіцентру вибуху – з збільшенням відстані дія уражаючих факторів зменшується;

§ від ступеня захисту особового складу.

Оскільки всі уражаючі фактори діють одночасно, кожна людина, яка знаходиться у зоні її дії, може бути уражена, в залежності від перерахованих умов, одним, двома, або трьома уражаючими факторами, тобто отримати комбіноване ураження в різних співвідношеннях; питома вага таких уражених може досягати 85 % в загальній кількості санітарних втрат від ядерної зброї.

При застосуванні нейтронних боєприпасів у структурі санітарних втрат буде переважати гостра променева хвороба.

В. Розміри та структура санітарних втрат від хімічної зброї можуть коливатись в широкому діапазоні від кількох відсотків до 100. вони залежать від багатьох факторів. Визначальне місце серед них мають такі:

§ раптовість застосування противником хімічної зброї;

§ властивості, масштаб і спосіб застосування отруйних речовин;

§ характер бойових дій і щільність військ на 1 км2;

§ ступінь оснащення особового складу засобами протихімічного захисту;

§ вміння особового складу військ користуватись засобами протихімічного захисту;

§ метеорологічні умови та ін.

Дані періоду першої світової війни та пізніших часів свідчать про велике значення елементу раптовості застосування хімічної зброї. в тих випадках, коли цього досягала нападаюча сторона, весь особовий склад підрозділів, який попадав під вплив отруйних речовин, отримував стовідсоткове ураження. Елемент раптовості не втратив свого значення і в теперішній час. згідно з поглядами командування військ США, територія району цілі повинна бути заражена за 15-30 сек. особовий склад за цей час не встигне скористатись засобами захисту, навіть маючи їх, або використають протигази і захисні костюми пізно, коли токсичні дози отруйних речовин вже попадуть в організм і виникнуть ураження.

При відсутності моменту раптовості втрати від отруйних речовин будуть в кілька разів меншими.

Санітарні втрати багато в чому залежать від властивостей отруйних речовин і засобів їх застосування. Особливо великі втрати слід очікувати в умовах масованого застосування повітряним способом швидкодіючих високотоксичних отруйних речовин, таких, як зарин, V – гази, психоміметичні речовини.

Серед загальних втрат від хімічної зброї кількість загиблих (“незворотні втрати”) залежить, в основному, від типу застосованої противником отруйної речовини. У випадку застосування отруйних речовин нервово-паралітичної дії та синільної кислоти відсоток незворотних втрат високий, при використанні іприту і фосгену – значно менший, а для уражень отруйними речовинами, які тимчасово виводять людину із ладу (подразнюючі, сльозоточиві та психохімічні отруйні речовини), такі випадки взагалі не характерні.

Серед санітарних втрат питома вага важкоуражених також буде різною: при застосуванні отруйних речовин типу зарин вони можуть складати більше 50 %, а при використанні іприту – значно менше половини.

Застосування отруйних речовин наземним або повітряним способом з допомогою металевих оболонок, споряджених детонаторами ударної дії і достатньою кількістю вибухових речовин не тільки для розкриття оболонки, але і для утворення дрібних осколків, може привести до того, що частина уражених піддіається комбінованому впливу – токсичному і травматичному. Вони будуть потребувати як терапевтичної (80-90 % випадків), так і хімічної допомоги.

Кількість людей, які опинились під впливом отруйних речовин, залежить від щільності військ на 1 км2.

Рівень захисту людини від хімічної зброї – важливий фактор, який визначає розміри структуру санітарних втрат. Для ілюстрації значення цього положення наводимо дані, які відносяться до зарину.

В США прийнято розрізняти чотири ступеня захищеності людини до моменту застосування зарину:

1. Війська в протигазах. Санітарні втрати будуть мінімальними – в межах до 15 %.

2. Війська забезпечені протигазами і добре вміють користуватись ними, але в момент застосування отруйних речовин не скористалися засобами захисту.

3. Війська забезпечені протигазами, але погано навчені ними користуватися.

4. Війська без протигазів. Допускається, що при цьому можна уразити до 80 % незахищеного особового складу.

Отже, втрати будуть різними в залежності від рівня захищеності військ: в одних випадках вони будуть втрачати 4-10-15 %, а в інших – майже весь особовий склад.

Метеорологічні умови також впливають певним чином на організм людини та стійкість отруйних речовин у зовнішньому середовищі, що відбивається на розмірах санітарних втрат і їх структурі.

3. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВЕЛИЧИНИ САНІТАРНИХ ВТРАТ ВІД РІЗНИХ ВИДІВ ЗБРОЇ

Величина втрат від ядерної зброї залежить від багатьох факторів, в числі яких найбільше значення має: число (кількість) застосованих ядерних боєприпасів, їх потужність, вид вибуху, побудова бойових

порядків і щільність військ, характер і ступінь захисту особового складу. В теперішній час визначають, що на дивізію, яка наступає в першому ешелоні армії, діючої на головному ударі фронту, противник може примінити в груповому ядерному ударі 12-15 ядерних боєприпасів і більше, а на дивізію другого ешелону – до 1- боєприпасів. На дивізії, які діють не менш важливих напрямках, противник може поміняти в 1,5-2 рази менше боєприпасів.

В настановах армії США підкреслюється, що для пораження особового складу військ противника в тактичній зоні необхідно використовувати в основному боєприпаси понадмалої, малої і середньої потужності (від 0,08 до 100 кт) і переважно повітряні (наземні) вибухи.