Сторінка
4

Воєнні конфлікти та способи їх вирішення

Змістова класифікація передбачає дослідження різноманітності воєнних конфліктів через врахування ознак, що їх відрізняють, відображення особливостей перебігу конфліктного процесу. Вона розкривається через поняття „форма”, „вид”, „рід”.

Форма віддзеркалює особливості взаємодії протиборчих сторін у воєнному конфлікті. Змістова класифікація передбачає врахування особливостей перебігу конфліктного процесу: інтенсивність і ступінь ескалації, масштаб, можливості його врегулювання та ймовірні наслідки.

Категорія вид передбачає класифікацію воєнного конфлікту через різні ознаки його основних елементів – мети, засобів конфліктуючих сторін, конфліктної діяльності і конфліктних відносин, що визначають зміст конфлікту. Поняття „вид” віддзеркалює протиріччя, яке лежить в основі воєнного зіткнення двох протиборчих сторін, але не дає відповіді на запитання, яку політичну мету висуває і вирішує кожна з них, не вказує на воєнно-політичну спрямованість їхніх дій. Вона виражається через термін рід воєнного конфлікту. Політична мета не тільки відображає предмет конфлікту, але й формує певну спрямованість дій стосовно конфронтуючої сторони. Ця спрямованість може бути подвійною: вона припускає захоплення предмета конфлікту або ж його захист за умови, що сторона цим предметом володіє.

Залежно від характеру політичних цілей, воєнні конфлікти поділяються на загарбницькі (Ефіопія – Ерітрея) й конфлікти, що пов’язуються із захистом території, населення, атрибутів політичної влади, економічних ресурсів, матеріальних і духовних цінностей (Демократична Республіка Конго, Таджикистан, республіки колишньої СФРЮ).

Результати аналізу можуть застосовуватися в галузі державного і військового управління. Вони доповнюють теоретичні знання у сфері морально-психологічного та інформаційно-пропагандистського забезпечення життєдіяльності збройних сил та інших структур воєнної організації держави.

Оскільки воєнна організація є головним засобом воєнного конфлікту, то саме вона виступає критерієм розподілу конфліктів на: воєнні конфлікти із застосуванням регулярної армії; із застосуванням поліції; воєнні конфлікти, реалізовані органами безпеки; воєнні конфлікти, здійсненні за участю недержавних збройних формувань. Безумовно, в будь-якому воєнному конфлікті можуть брати участь усі перелічені елементи воєнної організації, але домінуюча роль належить лише одному з них згідно з чим і відносяться до роду.

Принцип багатосторонності дозволяє класифікувати якісні риси цілей і способів конфлікту та їх кількісні показники – масштабність цілей і засобів застосування. За цим критерієм воєнні конфлікти розподіляється на два види: тотальні і обмежені.

Конфлікти, для врегулювання яких залучаються складові ВОД, мають переважно обмежений характер. Конфліктна діяльність і конфліктні відносини, що виникають при цьому, зумовлюють особливості перебігу воєнного конфлікту, найважливішими характеристиками яких є: види воєнних дій, форми прояву та форми перебігу конфлікту, масштаб, інтенсивність, наслідки конфлікту.

Залежно від виду воєнних дій, конфлікти поділяють на наступальні, оборонні, маневрені та позиційні. Всебічна класифікація воєнного конфлікту пов’язана з виокремленням його основних форм прояву й існування. Форма прояву характеризує ступінь видимості конфліктів, що відбуваються, а форма існування наголошує на особливостях способу взаємодії протиборчих сторін.

Форми прояву воєнних конфліктів визначаються методами використання військової сили, згідно з якими вони бувають прихованими і явними. Всі воєнні конфлікти, для врегулювання яких залучаються складові ВОД, за своєю формою є явними.

Якісне поєднання різних елементів у змісті воєнного конфлікту обумовлює різні форми його існування. Перевага тих чи інших конфліктів залежить від конкретної політичної мети протиборчих сторін, їх економічних і військово-технічних відносин, розміщення та співвідношення політичних сил, внутрішньополітичної ситуації і міжнародної обстановки, стану розвитку військової сили.

Важливою характеристикою воєнного конфлікту є його інтенсивність. Критеріями інтенсивності є якісні параметри зброї, що застосовується, кількість втрат і рівень руйнувань, кількість задіяного особового складу і використаних ресурсів, темпи вирішення поставлених завдань, часові рамки конфлікту. Відповідно до цих критеріїв, воєнні конфлікти поділяються на конфлікти високої, середньої (Афганістан у 1992 – 2001 роках, Ангола, республіки колишньої СФРЮ, Ерітрея – Ефіопія) і низької інтенсивності (Абхазія, Придністровський регіон Республіки Молдова, Східний Тимор в Індонезії).

Масштаб воєнного конфлікту характеризується двома критеріями: географічною ознакою й терміном перебігу. За географічною ознакою виокремлюють світові, регіональні та локальні воєнні конфлікти. За терміном перебігу – тривалі (Ангола, Афганістан, Демократична Республіка Конго, Ліван) та короткочасні (Придністровський регіон Республіки Молдова).

За наслідками для кожної сторони воєнні конфлікти поділяють на успішні й невдалі. Успішними вважаються ті, в результаті яких досягається перемога над супротивником і повна чи часткова реалізація поставлених цілей. Невдалі конфлікти – коли одна зі сторін не досягає поставленої мети, визнає свою поразку й змушена капітулювати.

Аналіз воєнних конфліктів, до врегулювання яких залучаються складові Воєнної організації держави, свідчить, що їх різноманіття доповнюється здатністю до трансформації.

Таким чином, типологічний аналіз засвідчує, що воєнний конфлікт проявляється через його формальну і змістову класифікації і з плином часу може змінюватися.

Кожна форма, вид та рід воєнного конфлікту відповідають певній стадії його розвитку. Тому поряд з аналізом структурно-змістових аспектів, що розглядають воєнний конфлікт як соціально-політичне явище, необхідно виявляти й динаміку його розвитку.