Сторінка
3

Iсторiя розвитку аудиту в свiтi та характеристика тенденцiй, що впливають на нього

Центральнi, схiднi та пiвденнi регiони України входили до складу Росiйської iмперiї. Розвиток аудиту в цих регiонах був адекватний його розвитку в Росiї. Перша згадка про аудиторiв в Росiї вiдноситься до початку 18-го ст., де аудиторами називали вiйськових слiдчих.

Звання аудитора в Росiї було введено Петром I, який у вiйськовому статутi 1716 р. i в “Табелi про ранги” до вiйськових чинiв вiднiс і аудитора. В 1797 р. аудитори були переведенi в цивiльнi чини, а 1833 р. з метою навчання аудиторiв у Петербурзi засновано школу, названу пiзнiше Аудиторським училищем.

За характером посада аудитора поєднувала в собi посади дiловода, судового секретаря i прокурора. Пiсля проведення в Росiї вiйськово-судової реформи 1867 р. посаду аудитора було скасовано. Спроби створити наприкінці ХIХ — початку ХХ ст. у Росiї Iнститут присяжних бухгалтерiв (рахiвникiв) закiнчилися лише пiдготовкою документiв, якi регламентували його дiяльнiсть.

Професiйної органiзацiї бухгалтерiв (аудиторiв) у Росiйськiй iмперії так i не вдалося створити. Незалежнi перевiрки щорiчних звiтiв акцiонерних товариств проводилися ревiзiйними комiсiями, до складу цих комiсiй часто входили акцiонери, не завжди обiзнанi з облiком i контролем.

Пiсля жовтневого перевороту 1917 р. та часiв iснування СРСР була сформована командно-адмiнiстративна система. За цих умов контрольнi функцiї повнiстю виконували контрольно-ревiзiйнi органи. Водночас з цим iснував партiйний контроль.

Першi зародки аудиту можна вiднести до 1987-1989 рр., коли почали дiяти спiльнi пiдприємства з iноземним капiталом. В Українi було створене дочiрнє вiддiлення “Iнаудиту”.

Розвиток аудиту в Українi започатковано пiсля розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави.

На сучасному етапi розвитку нацiональної економiки спостерiгаємо значнi змiни у методах i механiзмах господарювання, зумовленi розширенням і змiцненням недержавних форм власностi, приватизацiйними процесами, розвитком мiжрегiональних і мiжнародних зв’язкiв, побудованих на ринкових засадах.

В Українi виникла нова категорiя людей, реально здатних впливати на економiчну, соцiальну і полiтичну атмосферу в державi — категорiя власникiв. Їхньою характерною рисою є зацiкавленiсть у стабiльностi, передбачуваннi та вiдкритостi всiх процесiв, що вiдбуваються у суспiльствi, оскiльки безпека будь-якого бiзнесу визначається насамперед загальним становищем у державi та суспiльствi.

Формування приватної власностi як альтернативи державному секторовi економiки зумовило виникнення низки нових професiй в економiчнiй сферi, де важливе мiсце належить аудиторам.

Але для багатьох людей досi нерозв’язаним залишається питання: наскiльки вiтчизняний аудит вiдповiдає об’єктивно iснуючим потребам у ньому? Не секрет, що у першi два-три роки пiсля примусового запровадження аудиту в Українi (1993-1996 рр.) це викликало негативнi емоцiї у багатьох пiдприємцiв i лише з часом ставлення до аудиторiв змiнилося.

Iнодi окремi науковцi та практики висловлювали думки, що аудит в Українi запроваджено передчасно, i вiн є лише способом заробляння “легких” грошей певною категорiєю людей; що користi вiн нiкому не приносить i потрiбен лише державi (або, конкретнiше, її фiскальним органам) для утримання пiд наглядом недержавного сектора економiки, який формується швидкими темпами. Подiбна позицiя не тiльки не враховує багатьох факторiв, що вплинули на зародження українського аудиту, а й iгнорує об’єктивнi передумови, якi склалися в нашiй державi у звязку з переходом до ринкових економiчних вiдносин.

Якщо проаналiзувати iсторiю виникнення i розвитку аудиту за кордоном, то можна зауважити, що аудит є своєрiдним супутником ринкової економiки. Професiя аудитора у сучасному розумiннi цього слова виникла у Великiй Британiї в серединi ХIХ ст., саме пiд час становлення нової економiчної системи, яку ми називаємо ринковою економiкою. Пiсля цього аудитори почали успiшно працювати в iнших розвинених країнах, де найшвидше впроваджувалися і розвивалися ринковi методи господарювання, — США, Францiї, Нiмеччинi та iн.

Історiя виникнення і розвитку аудиту в Українi вимiрюється лише декiлькома роками, що принесли багато здобуткiв, успiхiв i розчарувань. Офiцiйне визнання обов’язкового аудиту вiдбулося 1993 р., через два роки пiсля проголошення незалежностi України, у зв’язку з прийняттям Закону України “Про аудиторську дiяльнiсть”. З тих пiр кожен рiк додавав щось нового до теорiї та практики аудиту i збiльшував престижнiсть аудиторської професiї у суспiльствi. Пiдприємцi, банкiри, iнвестори, державнi службовцi вже добре знають, що таке аудит, i широко користуються його послугами. З екзотичного і досить туманного термiну аудит перетворився на звичний елемент ринкового механiзму, який працює насамперед на користь громадян - бiзнесменiв і службовцiв, акцiонерiв i власникiв.

Отже, розвиток аудиту в Українi має три етапи:

Перший — 1987-1992 рр. — створення перших аудиторських структур.

Другий — 1993-1998 рр. — формування нормативно-правової бази аудиту в Українi.

Третій — 1999-2002 рр. — дiяльнiсть аудиту на новiй нормативно-правовiй базi та посилення монопольного становища представникiв провiдних iноземних аудиторських послуг в Українi.

Четвертий — 2003 р. — дотепер — прийняття мiжнародних стандартiв аудиту та етики Мiжнародної федерацiї бухгалтерiв в якостi Нацiональних стандартiв аудиту.