Сторінка
7

Охорона здоров’я та працездатності жінок на виробництві

Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. У той же час власник або уповно­важений ним орган повинен компенсувати працівнику витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуально­го захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зо­бов'язаний замінити їх за свій рахунок.

На роботах, пов'язаних із забрудненням, працівникам видається безплатно за встановленими нормами мило, а там, де можливий вплив на шкіру шкідливо діючих речовин, — змиваючі, знешкоджуючі засоби. Перелік робіт і професій, що дають працівникам право на отримання мила, встанов­люється власником або уповноваженим ним органом за узго­дженням з профспілковим органом.

На роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти. Діючою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 р. №731/П-13 "Про порядок безкоштовної видачі молока або інших рівноцін­них харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах з шкідливими умовами праці" (Бюллетень Гос­комтруда СССР. — 1988. — №4) передбачено, що підприєм­ства самостійно вирішують питання, пов'язані з безоплат­ною видачею працівникам молока або інших рівноцінних харчових продуктів, на підставі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими з профілактичною метою рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР 4 лис­топада 1987 p. №4430-87 (Додаток до постанови Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16 грудня 1987 p. №731/П-13).

Молоко видається по 0,5 літра за зміну незалежно від її тривалості в дні фактичної зайнятості працівника на робо­тах, пов'язаних з виробництвом або застосуванням хімічних речовин. Не допускається оплата молока грішми, заміна його іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних — кефі­ром, кислим молоком тощо.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці на­дається безплатно за встановленими нормами лікувально-профілактичне харчування. Перелік професій і посад, робота на яких дає право на безплатне лікувально-профілактичне харчування, а також раціони і правила видачі цього харчування визначено діючою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці і соціальних питань і Прези­дії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. №4/П-1 (Бюллетень Госком­труда СССР. - 1979. - №7-9).

Лікувально-профілактичне харчування видається у ви­гляді гарячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках допускається за погодженням з медико-санітарною частиною підприємства, а коли її немає — з місцевою сані-тарно-епідеміологічною станцією видача цих сніданків під час обідньої перерви. Працівникам, які одержують безплатне ліку­вально-профілактичне харчування у зв'язку з особливо шкід­ливими умовами праці, молоко не видається.

Працівники гарячих цехів і виробничих дільниць забез­печуються безкоштовно газованою солоною водою. Цехи і виробничі дільниці, на які поширюється це правило, визнача­ються органами санітарного нагляду за погодженням з влас­ником або уповноваженим ним органом.

На навантажувально-розвантажувальних роботах встанов­лено граничні норми підіймання, перенесення і пересування вантажів (Правила про умови праці вантажників при на­вантажувально-розвантажувальних роботах: Утв. НКТ СРСР 20 вересня 1931 p. // Известия НКТ СССР. - 1931. -№30). Забороняється перенесення одним вантажником ван­тажів, більших за 80 кг. Якщо вага вантажу (кожного місця окремо) перевищує 50 кг, то підйом і зняття вантажу зі спи­ни вантажника повинні проводитися за допомогою інших працівників, а перенесення такого вантажу допускається на відстань, не більшу за 60 м.

Працівникам, які працюють у холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалювальних приміщен­нях, вантажникам і деяким іншим категоріям працівників у випадках, передбачених законодавством, надаються спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку, які включаються в робочий час. Власник або уповноважений ним орган зобов'я­заний обладнувати приміщення для обігрівання і відпочин­ку працівників. Питання про кількість і тривалість перерв і про обладнання місць обігрівання вирішується власником або уповноваженим ним органом і виборним профспілковим органом підприємства. Тривалість і розподіл перерв для відпо­чинку на навантажувально-розвантажувальних роботах вста­новлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого часу — не більш 36 годин у тиждень (ст. 51 КЗпП). Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на скорочену тривалість ро­бочого часу, затверджується в порядку, встановленому зако­нодавством. Нині продовжує частково діяти Список вироб­ництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку та скорочену тривалість робочого дня, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 21 листопада 1975 р. №298/П-22.

За роботу зі шкідливими і важкими умовами праці пра­цівникам надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів, за Списком виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, затвердженим постановою Кабіне­ту Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290.

Додаткові компенсації і пільги з урахуванням специфі­ки умов праці на конкретному підприємстві можуть визна­чатися колективним договором або угодою.

3. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ, ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА АВАРІЙ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИРОБНИЦТВОМ