Сторінка
2

Землетрус, вулкан, зсув, сель, повень, лавина, ураган, пожежа - природні небезпеки (небезпечність та правила поведінки людей)

До 400-500 км розповсюджується зона випадiння кислотних дощiв, якi викликають опiки у людей, отруєння рослинностi, грунту. Селевi потоки, якi виникають на вершинах вулканiв пiд час раптового танення снiгу та льоду в перiод виверження, мають довжину вiд декiлькох десяткiв кiлометрiв до 100-300 км.

Розробленi та застосовуються заходи захисту та зменшення негативного впливу вулканiчної дiяльностi. Наприклад, для запобiгання негативному впливу потоку лави використовується метод вiдведення його в бiк вiд населених пунктiв шляхом створення штучного русла (вiдведення лавового потоку з гори Мауна-Лоа 1942 р., який загрожував мiсту Хало, за допомогою вибухiвки, котру кидали з лiтака); можливе будiвництво дамб, охолодження лавових потокiв водою. В Iсландії 197Зр. застосовувалось охолодження лави при виверженнi вулкана на островi Хеймей морською водою до температури нижче 100ОС.

Землетруси. Щорiчно вченi фiксують близько 1 млн. сейсмiчних i мiкросейсмiчних коливань, 100 тис. з яких вiдчуваються людьми та 1000 завдають значних збиткiв.

Тi мiсця, в яких стикаються мiж собою тектонiчнi плити (з них складається земна кора), є сейсмiчно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслiдками вiдбуваються там, де двi тектонiчнi плити не просто труться одна об одну, а зiштовхуються. Це причина найбiльш руйнiвних землетрусiв. Вченi-геофiзики видiлили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює пiвдень Євразii вiд Португалiї до Малайського архiпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молодi гiрськi пояси: Альпи, Апеннiни, Карпати, Кавказ, Гiмалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомi зони пiдводних океанiв материкiв.

Землетрус — це сильнi коливання земної кори, викликанi тектонiчними причинами, якi призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

Гiпоцентр, або осередок землетрусу, мiсце, де зсуваються гiрськi породи.

Епiцентр — точка на поверхнi землi, що знаходиться прямо над гiпоцентром.

Коливання земної кори передається сейсмiчними хвилями. Найсильнiшi вони в гiпоцентрi. З вiддаленням вiд нього хвилi слабшають.

Для реєстрацi землетрусiв эроблено двi шкали.

До ЗО-х рокiв ХХ ст. сила землетрусу вимiрювалась спричиненими збитками — за так званою шкалою Меркаллi. Зараз ддя визначення сили землетрусу користуються бiльш досконалим засобом: iдею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Рiхтер. Вiн запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографi означає абсолютний спокiй грунту, один бал вказує на слабкий пiдземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разiв сильнiший за попереднiй. Так, 9-бальний землетрус в 10 разiн сильнiший за 8-бальний, в 100 разiв перевищує 7-бальний i, нарештi, в 100 мiльйонiв разiв сильнiший за коливання земної кори силою в один бал: