Сторінка
1

Мета і завдання правового регулювання банківської системи України

ПЛАН.

1. Банки як основний компонент ринкової економіки.

2. Центральний банк і розвиток банківського сектора.

3. Нормативні засади банківської діяльності.

4. Мета і завдання правового регулювання банківської системи України.

Зміст правового регулювання та його вплив на суспільні від­носини в банківській сфері зумовлюються економічними чинни­ками. Право надає економічній діяльності юридичної форми, закріплює реальні виробничі відносини. Від успішного проведен­ня науково обґрунтованих реформ залежить рівень добробуту на­роду. Банківська система, стимулюючи перехід до ринкових від­носин усіх господарюючих суб'єктів та активно заощаджуючи їх кошти та кошти громадян, здійснюючи розрахунки і платежі, сприяє реформуванню економіки України. Це не тільки впливає на правову практику, а й підпорядковує правову думку її потре­бам, стимулює розвиток нових наукових галузей і відповідно формує нові правові засади кредитно-фінансового механізму у державі.

1. Банки як основний компонент ринкової економіки

Банки як фінансово-кредитні установи є основним компо­нентом того економічного ладу, який називається ринковим господарством. Банки – це один із найважливіших інститутів ринкової економіки, тобто це установи, що акумулюють грошові кошти й нагромадження, використовують їх як ресурси для надання кредитів, здійснюють грошові розрахунки, емісію грошей та цінних паперів, облік векселів, операцій із золотом, іноземною валютою тощо і надають послуги.

Залежно від виконуваних функцій розрізняють банки емісійні та неемісійні. Емісійними, як правило, є центральні банки, яким надається право випускати в обіг грошові знаки.

Банки, що виконують функції центральних, торгують грошовим товаром тільки з банками і не вступають у безпосередні кредитні відносини із субєктами господарювання.

Головне завдання емісійних банків полягає в управлінні емісійною, кредитною та розрахунковою діяльністю банківської системи.

Залежно від підпорядкованоситі кредитних інститутів згідно з чинним законодавством і від ієрархічної структури кредитної системи розрізняють два основних принципи побудови банківської системи: однорівневий і дворівневий.

Однорівневийпринцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних звязків між банками, універсалізацією їхніх функцій та операцій.

Дворівневийпринцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі.

Відносини по горизонталі – це відносини рівноправного партнерства між низовими ланками (комерційними банками різних типів і видів незалежно від форми власності);

Відносини по вертикалі – це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром низовими ланками (комерційними банками).

Сучасна банківська система України побудована за дворівневим принципом: на першому рівні – центральний банк (НБУ), на другомі – комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери дфяльності.

У теорії банківського права поняття «банківська система» має різний зміст. Юридичні аспекти цього поняття відображають організаційно-правову структуру банківських та фінан­сово-кредитних установ, яким притаманні внутрішня єдність, спільна мета та функції кредитування юридичних і фізичних осіб, єдині принципи організації банківської справи та верховен­ства Національного банку у регулюванні банківської справи на підставі Конституції та законів України.

2. Центральний банк і розвиток банківського сектора

В Україні створення незалежного від Кабінету Міністрів На­ціонального банку, а також наміри швидкого переходу до рин­кової економіки зумовлюють прискорений розвиток банківського сектора та швидке формування нової фінансової інфраструк­тури.

Цей процес розпочався одразу після утвердження в 1991р. незалежної Української держави, що потребувало невідкладного формування власних банківської та грошової систем, нових ме­ханізмів фінансового обслуговування народного господарства та економіки в цілому.

Зрозуміло, що одразу перед правовою наукою постало завдан­ня визначити мету та обсяг правового регулювання банківських відносин.

Банківська діяльність, виконуючи самостійну роль у фінан­сово-кредитних відносинах, сформувала свій реальний сектор відносин і знайшла свій предмет правового регулювання, оскіль­ки кредитний механізм контролюється державою і не може обій­тись без створення розгалуженої системи норм і відповідно — правовідносин, що охоплюються поняттям банківського права.

3. Нові засади банківського права

З прийняттям у 1996 р. Конституції України банківське пра­во формується на нових конституційних засадах, які підтверджу­ють наявність як власного предмета, так і методу правового ре­гулювання, оскільки грошово-кредитні відносини потребують комплексного правового визначення і закріплення їх нормами права.

Віддаючи належне фінансовому праву, яке виконало, образно висловлюючись, “материнську роль” стосовно банківського пра­ва, наука не могла залишити без уваги потреби у нових підходах, осмисленні перспектив розвитку банківського права і як науко­вої галузі, і як галузі права у правовій системі України. Наука бан­ківського права створювалась поступово на розвиток ідей теорії кредиту, теорії грошей, теорії банківської справи та банківських інститутів, інтегруючи наукові розробки в сфері державного уп­равління фінансами та кредитом в Україні.

Авторами наукових обгрунтувань правових інститутів здебільшого виступали відомі українські банкіри В. П. Гетьман, В. А. Ющенко, В. С. Стельмах та інші, а цьому процесові допомагали системні погляди вчених-юристів Л. К. Воронової, 1. В. Мартем'янова, П. С. Пацурківського, Д. А. Бекерської, В. Л. Кротюка, Н. Ю. Пришви та інших.

Роль і значення банків

Роль і значення банків та фінансово-кредитних установ у житті суспільства такі, як і грошей у житті людини та держави. Більшою чи меншою мірою, прямо чи опосередковано норми банківського права стосуються інтересів кожного громадянина, кожної юридичної особи незалежно від форм власності, а також органів державної влади і місцевого самоврядування, об'єднань громадян.

Отже, створення розгалужених правових засад банківської справи та банківської діяльності, визначальним чинником яких є конституційні принципи, — одне з першорядних завдань дер­жави. Перед наукою постала конкретна сфера публічних відно­син, в якій держава мала забезпечити функціонування фінансо­вого механізму ринкового господарства країни та створити на­дійну правову регламентацію у банківському секторі економіки. Створення банківських установ і формування банківського ка­піталу зумовили необхідність прийняття Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про госпо­дарські товариства” та “Про Національний банк України”.