Сторінка
2

Період епохи Просвітництва

В соціальній філософії Ф.Гегеля належне місце посідає проблема держави, влади, суспільного устрою. Перехід до нових форм виробницт­ва він характеризує як перехід від насильництва до свободи, від сили до , права, від свавілля до розумних засад.

Гегель ввів у політичну науку розмежування понять "громадянське суспільство (сукупність економічних відносин) і держава", що є осно­вою громадянського суспільства й розв'язує суперечності між його чле­нами. Водночас суперечності між багатством і бідністю він вважав при­таманними будь-якому громадянському суспільству, їх практично подо­лати неможливо й вони не залежать від держави.

Політичні питання розвитку суспільства досліджувалися й мисли­ телями Росії - М.М.Сперанським, М.М.Карамзіним, П.І.Пестелем, М.М.Муравйовим, П.Я.Чаадаєвим, В.Г.Бєлінським, М-Г.Чернишевьким, М.О.Добролюбовим, О.І.Герценом. М.О.Бакуніним. П.ПЛавровим, П.М.Ткачовим та ін.

Так, М.М.Сперанський (1772-1839, рр.) обґрунтував необхідність проведення ряду реформ, пропонував скасувати кріпосне право, зали­шаючи прийнятною формою врядування для Росії самодержавне й необмежене правління. Ці думки підтримував і М.М.Карамзін (1786-1826 рр.). Центральна ідея його праці "Записки про давню й нову Росію" по­лягає в тому, що "Росія засновувалася перемогами й одноосібною владою, гинула від різновладдя, врятувалася мудрим самодержавством". Дальший розвиток ці думки дістали в його "Історії держави Російської".

Особливу роль у розвитку політико-правових питань у Росії віді­грали дворянські революціонери. Найбільший внесок у розвиток про­грамних документів декабристів зробили П.І.Пестель (1793-1826 рр.) і М.М.Муравйов (1796-1843 рр.).

П.І.Пестель відомий нам як послідовний республіканець. Виступа­ючи проти монархії, яка мала бути ліквідована збройним шляхом, П.І.Постель зазначав, що республіканське правління - це благо для Росії. А щоб не було повернення до монархії, доведеться вбити царя й знищи­ти всіх членів імператорської сім'ї.

Для здійснення змін у державному правлінні П.І.Пестель вбачав за необхідне встановити диктатуру Тимчасового Верховного правління, котре знищило б кріпацтво й провело земельну реформу. Після цього влада буде передана Народному вічу (законодавча) та Державній, думі (верховно-виконавча). Крім цього, створюється Верховний Собор, якому доручається "власть блюстительная".

Ці державні органи обираються. Виборче право пропонувалося на­давати всім громадянам, які досягай 20 років, за винятком засуджених. Політичні погляди М.М.Муравйова, який підготував 3 проекти консти­туції, багато в чому схожі з Пестелевими, хоча й не такі радикальні. Конституція скасовувала кріпосне право й затверджувала федеративний устрій Російської держави.

Послідовно виступаючи проти кріпосництва й самодержавства ре­волюційні демократи вірили в революційні можливості народних мас, у здійснення селянської революції.

Великий вплив на російський революційний рух мали ідеї М.О.Бакуніна (1814-1876 рр.), відомого лідера анархістського напряму. Він вважав: оскільки російська людина е бунтарем за своєю природою, то завдання полягає в тому, щоб узгодити дії всіх сил, за єдиним планом провести "всерозтрошуючий бунт". Засуджуючи боротьбу за політичну свободу, Бакунін був проти демократичної республіки. Державу, на його думку, треба знищити наступного дня після революції. Інакше револю­ція загине. Однак, припускалася можливість створення повсталим наро­дом комун, причому рада комуни обирає виконавчий кбмітет. Взагалі теорії М.О.Бакуніна були непослідовними.

Досить поширеним у ХІХ-ХХ ст. було марксистське вчення про політику. К-Маркс (1818-1883 рр.) і Ф.Енгельс (1820-1895 рр.) у своїх дослідженнях багато уваги звертали на вивчення сутності політики, політичної влади, характеру політичної діяльності, формулюючи і матеріалізуючи вимоги пролетарської політики в противагу політиці пануючих класів. Вони не тільки розробили загальнотеоретичні, методологічні ос­нови політичної науки, але й створили зразок аналізу політичних процесів, держави, партій, окремих керівників і т.п.