Сторінка
2

Природні горючі гази

Деяка частина цих газів виділяється з нафти тільки після виходу її на поверхню. Газова шапка є складовою частиною нафтового покладу, що експлуатується з урахуванням максимального використання пластової енергії газу (його тиску) для фонтанного видобутку. Іншими словами, газові шапки газонафтових родовищ не є самостійними об'єктами видобутку газу.

У деяких випадках газ цілком розчинений у нафті; цей газ експлуатується (добувається) разом з нею. Звичайно газу міститься 200 - 400 м3 на 1 т нафти (цю величину називають газовим фактором). Найбільш часто зустрічаємо прості форми нафтогазових покладів показані на рис. 4.3.

Рис. 4.3 Газонафтові родовища

Наявність у нафті розчиненого газу є позитивним чинником, тому що цей газ трохи збільшує обсяг нафти, знижує її питому і в'язкість, сприяє більш швидкому її припливу до вибою свердловини.

Орієнтовно можна прийняти, що на кожну атмосферу тиску при розчиненні газу в нафті питома вага її зменшується на 0.0001- 0.0002, а обсяг збільшується на 0.1-0.15%.

Газовий фактор видобутку для різних родовищ неоднаковий і залежить від природи родовища і режиму його експлуатації.

Газ, що надходить на поверхню землі разом з нафтою, відокремлюється від неї в декількох пунктах нафтовидобувного і нафтопереробного господарства. Найбільш легкі компоненти вуглеводневих газів відокремлюються від нафти в нафтових трапах, колонках і мерніках.

Найважчі вуглеводневі гази відокремлюються від нафти в газових сепараторах. Трап призначений для відділення (сепарації) нафти і газу і для очищення газу від нафтового пилу.

Відділення газу від нафти і пилу в трапі відбувається в результаті зміни тиску і швидкості газонафтового потоку, що рухається.

Для поліпшення процесу сепарації суміш, що надходить у трап, розприскують, для чого в трапі встановлюють ґрати, відбійники, тарілки й інші пристосування.

Але навіть після проходження трапа в нафті залишається деяка кількість газу, вміст якого буде тим більшим, чим вище тиск у трапі.

Для поділу продукції фонтанів високого тиску (вище 20 атм.) застосовують східчасту сепарацію.

Склад попутних газів залежить від природи нафти, у якій вони укладені в природних підземних резервуарах, а також від прийнятої схеми відділення газу від нафти при виході з свердловини. Застосування чотири ступінчатої системи сепарації дозволяє в значній мірі звільнитися від більш важких газоподібних гомологів метану й одержати попутний газ, близький за складом до природного. Застосування менш опрацьованих схем сепарації і поганий режим їхньої роботи приводить до одержання жирних попутним газом, тобто газів, багатих гомологами метану -- пропаном, бутаном.

Тип нафти і природа розчинених у ній чи газів, що залягають разом з нею, також впливає на склад одержуваних попутних газів.

Попутні гази, отримані з газових шапок нафтового покладу, як правило, будуть містити менше важких вуглеводневих газів, ніж гази, отримані з чисто нафтових родовищ, де вони були цілком розчинені в нафті.

Багато попутних газів є цінною сировиною для одержання зріджених газів і для хімічної переробки. Густина побіжних газів, як і всіх вуглеводневих газів, зменшується з підвищенням вмісту метану. Теплота згоряння попутних газів значно вище ніж газів з чисто газових родовищ і коливається від 39 до 58 МДж/м3.

ЛІТЕРАТУРA

1. Саранчук В.И., Айруни А.Т., Ковалев К.Е. Надмолекулярная организация, структура и свойства углей.- К.: Наукова думка.

2. Саранчук В.И., Бутузова Л.Ф., Минкова В.Н. Термохимическая деструкция бурых углей.- К.: Наукова думка, 1984.

3. Нестеренко Л.Л., Бирюков Ю.В., Лебедев В.А. Основы химии и физики горючих ископаемых.- К.: Вища шк., 1987.-359с.

4. Бухаркина Т.В., Дигуров Н.Г. Химия природных энергоносителей и углеродных материалов.-Москва, РХТУ им. Д.И. Менделеева,-1999.-195с.

5. Агроскин А. А., Глейбман В. Б. Теплофизика твердого топлива.-- М. Недра 1980.-- 256 с.

6. Глущенко И. М. Теоретические основы технологии твердых горючих ископаемых.-- К. : Вища шк. Головное изд-во, 1980.-- 255 с.

7. Еремин И. В., Лебедев В. В., Цикарев Д. А. Петрография и физические свойства углей. -- М. : Недра, 1980. -- 266 с.

8. Касаточкин В. И., Ларина Н. К. Строение и свойства природных углей.-- М : Недра, 1975.-- 159 с.

9. Раковский В. Е., Пигулееская Л. В. Химия и генезис торфа.--М. : Недра, 1978.--231 с.

10. Саранчук В. И. Окисление и самовозгорание угля.-- К. : Наук. думка, 1982.-- 166 с.

11. Стрептихеев А. А., Деревицкая В. А. Основы химии высокомолекулярных соединений.-- 3-е изд., перераб. и доп.-- М. : Химия, 1976.-- 436 с.