Сторінка
3

Кількість, якість, міра. Суперечність буття й пізнання

Розглядаючи, аналізуючи тотожність предмета на певному етапі розвитку, ми бачимо в ньому як тотожність (не формально-логічну чи математичну), так і відмінність. Ф. Енгельс наголошував, що "тотожність з собою вже з самого початку має своїм необхідним доповненням відмінність від усього іншого"1. При додаванні чи відніманні до однієї з протилежностей певної кількості матерії чи енергії відношення між протилежностями змінюється. Настає їх нерівність, неоднаковість. Ця початкова нерівність називається в діалектиці відмінністю. Відмінність із собою (єдність стабільності й змінності) згодом стає помітною (суттєвою), виступає початковою стадією роздвоєння об'єкта на протилежності. Наприклад, в первісно-суспільному ладі після великих розподілів праці з'явились відмінності в матеріальному становищі тогочасних людей. Пізніше ці відмінності переросли у свою протилежність (класову).

Протилежності сторони ми постійно знаходимо не лише в предметах, а й у думках (духовній діяльності), які їх відображають.

Взаємовідношення протилежностей одночасно передбачає і їх єдність. Мається на увазі не подібність у різному, а взаємозв'язок і взаємодію різних явищ у межах певної системи. Ця єдність здійснюється через відмінність і протилежність моментів у цілому. Наприклад, у процесі росту дерева брунька змінюється квіткою. Тому вони є моментами одного й того ж процесу, і це означає, що вони єдині, становлять ціле в цьому процесі.

Однак ці моменти, сторони, тенденції не тільки утворюють єдність, а й взаємовиключають одне одного. Роздвоєність предметів, процесів, явищ на протилежності становить не мертву, а внутрішньо неспокійну єдність, яка передбачає одночасно й боротьбу протилежностей. Останні не просто співіснують, а перебувають в особливій взаємодії (взаємоперетворенні, взаємопроникненні). Визначальним моментом цього взаємозв'язку є така взаємодія протилежностей, яка виступає джерелом розвитку речі. Для відображення цього моменту використовується категорія "боротьба протилежностей". Під терміном "боротьба" мис-литься така взаємодія протилежностей, результатом якої є виникнення іманентного джерела її розвитку. Як бачимо, діалектична суперечність відображає подвійне відношення всередині цілого (єдність протилежностей та їх суперечливість). І відокремити їх одне від одного неможливо. Суперечності наростають, певною мірою посилюється взаємодія протилежностей і вони стають несумісними в межах об'єкта як цілого (виключають, заперечують одна одну). Тоді вони розв'язуються. Розв'язання суперечностей призводить до руйнації старого об'єкта та виникнення нового.

Дослідження процесу виникнення, наростання (боротьба протилежностей) і розв'язання суперечностей підводить нас до розуміння джерела розвитку. Категорія "боротьба протилежностей" (дисгармонійний їх стан), яка відображає джерело розвитку, може бути застосована до всіх форм руху матерії. В ній відображається й вирізняється взаємодія (зіткнення), переборення, взаємні переходи явищ, обумовлені внутрішніми закономірними зв'язками. Між такими протилежностями виникають гострі суперечності.

Названа суперечність є суттєвим відношенням протилежних моментів всередині предмета як системи, що розвивається, в якому здійснюється конкретна єдність цих моментів і яка робить систему саморухомим цілим; взаємовизначеність цих моментів один через одного й одночасно через суворе їх взаємозаперечення. Суперечність постільки здійснюється, оскільки таким же чином змістовно розв'язується. Саме безперервне відтворення суперечності робить рух саморухом. Кульмінаційним моментом у розвитку суперечностей є конфлікт.

Єдність (збіг, рівнодіяння, тотожність) протилежностей, за В. І. Леніним, є умовною, тимчасовою, релятивною. Боротьба ж взаємовиключних протилежностей абсолютна, як абсолютний розвиток, рух1. Ця боротьба завжди передбачає різноякісність елементів у складі певного цілого, оскільки одноякісні елементи в предметі не взаємодіють. Сутність діалектичної суперечності полягає в тому, що у взаємовідношенні, взаємозв'язках між протилежностями, коли вони взаємостверджують чи заперечують одне одного, боротьба між ними служить рушійною силою, джерелом розвитку. Це пояснює рух, розвиток як саморух, саморозвиток, що здійснюється внаслідок дії власних законів. Тому джерело руху, розвитку потрібно шукати не в першооснові чи в якійсь надприродній силі, а в розв'язанні цих суперечностей.

Будь-які суперечності постійно змінюються, розвиваються. Сила їх наростає, створюються передумови для здійснення стрибка. Як уже йшлося, це викликається тим і тоді, коли до однієї з протилежностей певною мірою додається чи віднімається та чи інша кількість матерії чи енергії. В ідеальних (духовних) утвореннях до протилежностей додається теж певна кількість духовних компонентів. Тоді сила взаємодії змінюється. А будь-яка зміна, як відомо, є рух (у певних випадках — розвиток).

Отже, розвиток є роздвоєнням предметів, явищ на протилежності і боротьбою між ними. Єдність протилежностей виражає тут стабільність об'єкта, є відносною, тимчасовою. Боротьба ж протилежностей — абсолютна, оскільки виникнення протилежностей, відмінностей, суперечностей, їх розв'язання є одночасно і виникненням нових протилежностей, і нових суперечностей. У цій діалектичній формі здійснюється нескінченний процес розвитку об'єктивного світу й пізнання.

Як зауважував Ленін, суперечність є суттю, ядром діалектики. У власному розумінні діалектика є виявленням суперечності в самій сутності предметів. Характеризуючи метафізичну й діалектичну концепції розвитку, він писав: "Розвиток є "боротьба" протилежностей. Дві основні . концепції розвитку (еволюції) є: розвиток як зменшення і збільшення, як повторення і розвиток, як єдність протилежностей (роздвоєння єдиного на взаємовиключні протилежності і взаємовідношення між ними).

У першій концепції руху залишається в тіні саморух, його рухома сила, його джерело, його мотив (або це джерело виноситься назовні — бог, суб'єкт ets). При другій концепції основна увага спрямовується саме на пізнання джерела "саморуху" . Тільки друга дає ключ до "саморуху" всього сущого; тільки вона дає ключ до "стрибків", до "перериву поступовості", "до перетворення на протилежність", до знищення старого й виникнення нового"1. "Боротьбу" потрібно розуміти в широкому плані як протиборство протилежних сторін, тенденцій, особливо, коли йдеться про природу.