Сторінка
3
Основними засобами діалектико-матеріалістичної гносеології є визначення об'єктивної реальності, її відображення у свідомості, й практики — як основи й мети пізнання та критерію істини, розуміння пізнання як діалектичного процесу (руху від незнання до знання, від неповного, неточного знання до повнішого й точнішого). Важливим було і запровадження принципу суспільно-історичної практики, згідно з яким пізнання формується на основі предметно-практичної діяльності суспільства.
З позиції діалектико-матеріалістичної філософії, людина пізнає світ не споглядальне (пасивно), не "збоку", а активно, практично взаємодіючи з ним і перетворюючи його. Цей процес має суспільно-історичний характер, оскільки вже сама психіка виникла й розвинулась як засіб пристосування й орієнтування організму, як засіб забезпечення його життєдіяльності, тобто як цілеспрямована діяльність. Щодо свідомості людини, її здатності до пізнання, то вона теж не дана від природи, а розвивалась у процесі суспільної праці. Як суспільна, свідома, практично діюча істота, як суб'єкт пізнання, людина — особлива частина єдиної матеріальної дійсності, що протистоїть решті природи, і водночас виникла з неї, нерозривно пов'язана й постійно взаємодіє з нею.
Все це обумовлюється рівнем розвитку матеріального виробництва та системою людських знань. Саме в ньому, в практиці, писав Енгельс, знаходимо рішуче спростування агностичних "вивертів": "Якщо ми можемо довести правильність нашого розуміння певного явища природи тим, що самі його утворюємо, викликаємо його з його умов, змушуємо його до того ж служити нашим цілям, то кантівській невловимій "речі в собі" приходить кінець"1.
Центральною ідеєю наукової теорії пізнання є принцип відображення. Відповідно до нього, людське пізнання — це цілеспрямований процес активного відображення об'єктивного світу свідомістю людини у формі суб'єктивних образів.
Виходячи з основних положень діалектико-матеріалістичної філософії, Ленін зробив такі гносеологічні висновки:
• речі існують поза нами й незалежно від нашої свідомості;
• між явищем і річчю в собі (сутністю) немає принципової різниці. Різниця лише між тим, що вже пізнано і що ще належить пізнати;
• в теорії пізнання, як і в будь-якій галузі науки, необхідно мислити діалектично, тобто досліджувати, як із незнання з'являється знання, яким чином неповне, неточне знання стає повнішим і точнішим2.
Повсякденне життя, практика, вказуючи на ці перетворення, доводять, що наші відчуття є образами зовнішнього світу.
Будь-яке відкриття свідчить на користь цього, обґрунтовує об'єктивне існування того, що було відкрито й можливість його пізнання. Вся історична практика свідчить про пізнаванність світу і хибність агностицизму.
Підтвердження цих думок ми знаходимо, зокрема, в творчості сучасних вітчизняних філософів — П. В. Копніна, В. І. Шинкарука, Е. Е. Жарикова, О. І. Яценка, зарубіжних— І. Т. Фролова, В. А. Лекторського, А.М.Селезнева, П. В. Алексеева, Д. Маккінона, І. Тмілора, І. Гордона, Ж. Моно, А. Осбори та інших.
Проте різні форми агностицизму продовжують існувати й досі, а в різних більш-менш наукових гносеологічних концепціях розглядаються переважно не комплекс їх проблем, а лише певна сторона проблеми, що значно знижує цінність цих теорій.
Список використаної літератури:
1. Алексеев П., В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. — М., 1991.
2. Андрос Е. И. Истина как проблема познания и мировоззрения. — К., 1984.
3. Библер В. С. Мышление как творчество. — М., 1975.
4. Гносеология в системе философского мировоззрения. — М., 1983.
5. Гайденко П. П. Эволюция понятия науки (XVII—XVIII вв.). — М., 1987.
6. Диалектика. Познание. Наука. — М., 1988.
7. Т.Заботин П. С. Преодоление заблуждения в научном познании. — М., 1977.
8. Ильенков Э. В. Диалектическая логика. Очерки истории и теории. — М., 1984.
9. Кедровский О. И. Методы построения теоретических систем знания. — К., 1982.
10. Кукушкина Е. И., Логунова Л. Б. Мировоззрение, познание, практика. — М., 1989.
11. Коршунов А. М., Мантатов В. В. Диалектика социального познания. — М., 1988.
12. Кун Т. Структура научных революций. — М., 1975.
13. Ленін В. І. Матеріалізм і емпіріокритицизм. Повне зібрання творів. — Т. 18.
14. Ленинская теория отражения и современная наука. — Т. 1—2. — София, 1981.
15. Лекторский В. А. Субъект, объект, познание. — М., 1980.
16. Логика научного исследования. — М., 1965.
17. Материалистическая диалектика. Краткий очерк теории. — М., 1985.
18. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 13.
19. Маркс К. Тези про Фейербаха // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т. 3.
20. Поппер К. Логика и рост научного знания. — М., 1983.
21. Жариков Е. С. Научный поиск. — К., 1966.
22. Пономарев Я. А. Психология творчества. — М., 1976.
23. Субъективная диалектика. — М., 1982.
24. Субъект и объект как философская проблема. — К., 1979.
25. Современная западная социология. Словарь. — М., 1990.
26. Современная западная философия. Словарь. — М., 1991.
27. Теория познания. В 4 т. — М., 1991.
28. Творчество и социальное познание. — М., 1982.
29. Творче, практичне і критичне мислення / Відповід. ред. С. П. Щерба. — Житомир, 1997.
Завантажити реферат