Сторінка
3

Філософські погляди Г. С. Сковороди

Сучасна екологічна криза - це свідчення того, що людство займається в основному "неспорідненою" працею і ще не усвідомило роль "спорідненої" праці, пов'язаної з суттю самої людини. Тільки на основі пізнання людиною своїх природних здібностей - своєї функції в природі, можна перейти на перспективну траєкторію розвитку.

Передова частина людства чуйно вловлює цю думку Сковороди. Світова громадськість зараз визнає, що щастя і мир на планеті залежать в більшій мірі не від того, що люли уміють робити, а від того, на що направлена їх діяльність.

Заняття "спорідненою" працею накладає відбиток і на образ життя людини. Біографи Сковороди, наприклад, стверджують, що письменник Лев Толстой любив Сковороду саме за те, що його образ життя гармоніював з його вченням. Сам же Толстой страждав від дисгармонії між власним вченням і безсиллям порвати з життям, не відповідним його ідеалам.

Висновок.

Філософська спадщина Г. С. Сковороди багатогранна. Вона охоплює самі різноманітні аспекти людського життя: науку, релігію, культуру, мистецтво. Цілком природно, що про все написати неможливо, так і у автора роботи немає таких глибоких знань по кожному з напрямів. Однак, що можна однозначно зтверджувати, так це те, що всі грані спираються на загальний центральний стержень, що розглядає проблему природи людини і її призначення. Цей стержень включає в себе і сам образ Сковороди, що підтвердив практикою життя силу свого вчення.

Немає особливої потреби писати про те, що вчення Сковороди виникло не на пустому місці. Можна лише відмітити, що ще грецький філософ Сократ, на чиї вислови часто спирався Сковорода, вважав моральність-доброчесність і знання-мудрість тотожними поняттями. Мандри Сковороди в образі "старця" також нагадують проповіді Сократом своїх ідей на вулицях і площах.

Значення філософської спадщини Г. С. Сковороди в тому, що на неї можна спиратися в наш непростий час, коли людина накликає на себе небезпеку результатами своєї ж праці, коли при збільшенні числа храмів зберігається зростання злочинності, коли праця людини втратила всяку привабливість, а життя стало безцільним (якщо вона не пов'язана з накопиченням капіталу) і незахищеним.

Багато які з перерахованих проблем можуть отримати розв'язку, якщо відродити тему "спорідненої" праці, поставлену Сковородою майже 250 років тому. Незважаючи на те, що ця тема отримала розвиток в українській літературі, вона все ще чекає свого збагнення.

Література.

1. Філософська енциклопедія, в 5 т., М., 1970

2. Радугин А. А. "Філософія (курс лекцій)", М., 1995

3. Сковорода Г. С., твори: у 2 т.-К: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

[1] Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том І, Ст. 114

[2] Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том І, Ст. 141

[3] Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том І, Ст. 223

[4] Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том ІІ, Ст. 112

[5] Сковорода Григорій Савич

Твори: у 2-х т. – К.: АТ “Обереги”, 1994. – (Гарвард. б-ка давнього укр. письменства).

Том ІІ, Ст. 7

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Філософія»: