Сторінка
3

Філософія Туреччини

Високоосвічений Алі Ашік-паша (1271-1332 рр.) писав дидактичні поеми, в яких висвітлювалися основні положення суфізму, намагався поєднати суфійські етичні норми з уявленнями ортодоксального ісламу. Найбільш значний поетичний твір «Горібнаме» («Поема блукальця») пронизаний гуманними ідеями. Сім сил, стверджує Алі Ашік-паша, благотворно впливають одна на одну: земля, культура, людина, душа, розум, любов, Бог. Усі міста і села живуть культурою. Культура - душа Всесвіту. Але без людини культура існувати не може. Без душі ж людина мертва, як і душа без розуму і без знань («У душі невігласів нема життя»). Але розум, не натхненний любов'ю, поринув у темряву. Любов, пише поет, живе через Бога. Головною силою із семи поет вважає любов. Любов - суть всякого фрагменту буття і буття взагалі. У«Гарібнаме» Алі Ашік-паша пише, що справжній суфій, осяяний внутрішнім прозрінням, не повинен уникати людей і цуратися питань побуту. Головна чесність для поета - Людський Розум. Алі Ашік-паша обґрунтовує необхідність і користь знань, за допомогою яких людина може облагородити себе і привести в порядок світ.