Сторінка
2

Охарактеризувати структуру фінансових ресурсів та напрямки їх використання

Структура фінансових ресурсів в державі залежить від задіяної системи відображення величини спожитого у вироб­ництві основного капіталу, тобто від наявної системи аморти­заційних відрахувань. Якщо відповідно до чинного порядку підприємницькі структури обліковують лише зношування ос­новних фондів, а відновлення здійснюють за рахунок вико­ристання прибутку, що залишається в їхньому розпоряджен­ні після сплати податків, то амортизаційні відрахування становитимуть незначну питому вагу в фінансових ресурсах. З їх урахуванням збільшиться й розмір прибутку.

На структуру фінансових ресурсів у державі впливає також наявна податкова система, тобто той розмір перерозподілу первинної величини фінансових ресурсів, який здійснюється за допомогою податків. Перерозподіл за допомогою податків об’єктивно необхідний, але слід зазначити, що розмір податкових надходжень завжди визначається обсягом тих функцій у сфері економічного й соціального розвитку, які взяла на се­бе держава й законодавче закріпила в конституції та інших нормативних актах. Розмір податків у фінансових ресурсах – це похідна від наявної фінансової системи.

Склад фінансових ресурсів за своїми формами в будь-якій економічній системі однаковий, але їхня структура залежить від рівня використання фінансів у процесах розподілу й пере­розподілу валового внутрішнього продукту в кожній державі.

Структура фінансових ресурсів в Україні впродовж 1991–2004 років характеризується даними таблиці 1.

Таблиця 1.

Структура джерел фінансових ресурсів держави в 1991–2004 рр, %

Найвищу питому вагу в структурі джерел фінансових ре­сурсів держави мав прибуток – його частка в фінансових ресурсах значно коливається: якщо в 1991 році вона станови­ла 39,1%, то в 2004 році – лише 22,4%. Це по­в’язано насамперед зростанням собівартості продукції, робіт і послуг.

Прямі й непрямі податки з населення посідають друге за величиною місце в джерелах фінансових ресурсів – в 1991 р. їхня частка становила 9,5%, а починаючи з 1992 року неухильно збільшувалася і в 2004 р. вона становила 24,5%.

Значну питому вагу у фінансових ресурсах становлять відрахування на соціальні потреби. Це найменш динамічне джерело фінансових ресурсів. У 1991 р. вони становили 15,3%, а її 2004 р. – 18,1%.

Щодо структури джерел фінансових ресурсів амортизацій­них відрахувань, тобто ресурсів простого відтворення основ­них фондів, то в 1991 р. їхня частка становила 5,3%, а в 2004 р. вона збільшилась до 18,8%. Це позитивна тенденція, яка впливатиме на технічний рівень виробничо­го потенціалу.

Частка інших доходів господарюючих суб’єктів та бюдже­ту значно коливається. Останніми роками вона дещо стабілізу­валася. У 2001 і 2004 рр. вона становила відповідно 21,3% і 14,9%.

Зі структурою джерел фінансових ресурсів тісно пов’язана й структура їх використання. Без розгляду структури викорис­тання фінансових ресурсів не можна одержати повного уявлен­ня про їхній зміст і склад. Звичайно, використання фінансових ресурсів здійснюється відповідно до потреб даного етапу розвит­ку економіки, фінансової політики держави та з урахуванням інших факторів як внутрішніх, так і зовнішніх. Однак є загаль­ні закономірності, обов’язкове дотримання яких – вимога системи управління економікою.

Різні напрямки використання фінансових ресурсів у кін­цевому підсумку можна поділити на три групи:

1. Поповнення фонду відшкодування. До нього належать ви­трати на капітальний ремонт, дотації збитковим державним підприємствам та галузям господарства тощо.

2. Витрати, пов’язані з формуванням фонду спожи­вання. Це витрати на соціальні гарантії населення, на соціаль­но-культурні заходи бюджетних установ та господарських структур, на науку, оборону, управління тощо.

3. Витрати на формування фонду нагромадження. Це витрати на капітальні вкладення, придбання обладнання й інвентаря бюджетними установами, витрати на зовнішньо­економічну діяльність та створення резервних фондів.