Сторінка
14

Видатки державного бюджету

Викладене дає підстави для висновку: глибоке реформу­вання структури державного управління, піднесення рівня управління всіма ланками економічного процесу — одне з найневідкладніших і найважливіших завдань органів зако­нодавчої та виконавчої влади.

3.1.4. Видатки на економічну діяльність держави

В умовах становлення ринкових відносин держава пос­тійно скорочує асигнування на розвиток економіки з бюд­жету. Це об'єктивний процес, оскільки на зміну адміністра­тивним методам приходять економічні, коли розширення і розвиток галузей економіки здійснюється за рахунок кош­тів підприємницьких структур.

Проте державне регулювання темпів та пропорцій роз­витку економіки, особливо при переважанні державної влас­ності, є виправданим. Сутність проблеми полягає в тому, що, по-перше, е галузі, які без державної допомоги в умовах рин­ку не мають достатніх фінансових можливостей для розвит­ку, але вони суттєво впливають на загальний стан розвитку економіки держави. Це передусім паливно-енергетичний, аг­ропромисловий, металургійний комплекси. По-друге, в рин­кових умовах тільки при державній підтримці можуть роз­виватися наукоємні та технологічно складні виробництва.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки в умовах України зумовлена ще й тим, що після проголошен­ня державної незалежності постало питання про створення власної економіки, оскільки народногосподарський комплекс України в умовах союзної держави був надмірно інтегрова­ний і не являв собою в значній своїй частині технологічно замкнуте виробництво. Крім того, структура галузей еконо­міки не відповідала потребам України, а була зорієнтована на потреби колишнього Союзу. Якщо до цього додати висо­кий рівень мілітаризації тодішньої економіки, то значні асиг­нування, що виділяються з бюджету на розвиток народного господарства, стануть в більшій своїй частині виправдани­ми.

У 1992—1995 pp. витрати на народне господарство пере­вищували ЗО % усіх видатків з бюджету. Є підстави ствер­джувати, що на найближчу перспективу їхня висока частка зберігатиметься.

У останні роки найбільше коштів направляється на капі­тальні вкладення, насамперед на соціальний розвиток села, зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового ком­плексу, капітальні вкладення в соціальну сферу і на фінан­сування особливо важливих об'єктів виробничого призна­чення.

Важливим напрямом вкладення бюджетних коштів є кон­версія оборонного комплексу і створення нових видів про­дукції широкого вжитку. За цим напрямом фінансується ряд науково-технічних цільових комплексних програм підготов­ки та освоєння цивільної продукції. Крім бюджетних кош­тів на ці цілі залучатимуться ресурси підприємств і кредити банків.

Відповідно до Закону України "Про пріоритетність соці­ального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" з бюджету використову­ються кошти на землевпорядкування, експлуатацію і утри­мання зрошувальних і осушувальних систем, утримання ве­теринарної мережі та інших бюджетних установ агропро­мислового комплексу.

За рахунок бюджету фінансуються заходи з поліпшення родючості та рекультивації земель, розвитку племінної справи, ведення лісового господарства, формування фонду підтрим­ки фермерських господарств, проведення земельної рефор­ми тощо. У сільськогосподарському виробництві з бюджету фінансується ряд цільових програм, у тому числі з розвитку племінного тваринництва і захисту рослин, селекції елітно­го насіння, відтворення рибних запасів, розвитку соціально-культурної сфери у сільській місцевості тощо.

3.1.5. Видатки на фінансування оборони і правоохоронних органів

Витрати на оборону об'єктивно зумовлені необхідністю захисту інтересів держави в міжнародному співтоваристві. Розмір витрат визначається передусім воєнною доктриною, яку затверджує Парламент, виходячи з співвідношення різ­них воєнних угрупувань у світі, напрямів зовнішньої по­літики України тощо.

Витрати на оборону в кожному бюджетному році визна­чаються за встановленими нормами грошових видатків на різні потреби армії та флоту. Фінансування здійснюється за кошторисом Міністерства оборони України. У ньому визна­чають видатки на оплату поставок озброєння, техніки, па­лива, продовольства, матеріальних засобів, виплату заробіт­ної плати військовослужбовцям, грошового утримання ря­довому і сержантському складу військ, утримання вищих військових навчальних закладів, госпіталів, санаторіїв, ліку­вальних закладів, клубів тощо.

Крім цього в кошторисах передбачають витрати на за­безпечення господарсько-побутового облаштування військ, фінансування капітального будівництва, ремонт зброї та побутової техніки.

Більшість витрат здійснюється централізовано, проте деякі витрати, наприклад виплата грошового забезпечення, ремонт військової техніки, провадять військові округи і з'єднання. Всі витрати здійснюються з загальнодержавного бюджету. Міністерство оборони України складає зведений кошторис витрат і подає його Міністерству фінансів для включення до бюджету.

Міністерство фінансів України розглядає поданий кош­торис щодо обґрунтування розрахунків і норм витрат. За необхідності в кошторис витрат Міністерства оборони вно­сяться корективи і уточнення.

У процесі виконання бюджету здійснюється контроль за витрачанням коштів з боку як Міністерства фінансів, таких фінансових служб у військових частинах під керівництвом Головного фінансового управління Міністерства оборони України. В аналогічному порядку визначають витрати на фінансування Національної гвардії та правоохоронних ор­ганів з урахуванням специфіки їхньої діяльності.

3.1.6. Видатки на державне управління

Витрати на управління розрізняють залежно від джерел їхнього покриття. Так, у цілому в державі вони мають до­сить складну структуру. Витрати на управління господарсь­кими структурами різних типів і форм власності відносять на собівартість продукції, робіт і послуг. Господарські об'єд­нання, концерни, асоціації та інші формування покривають свої витрати за рахунок одержуваних відрахувань від при­бутку підприємств, що входять до їх складу.

Витрати на управління установами соціально-культурної сфери передбачаються в кошторисах цих установ і окремо в бюджеті не виділяються.

Витрати на управління в бюджеті передбачаються тільки на утримання вищих і місцевих органів державної влади і управління, в тому числі законодавчої, виконавчої, судової влади і прокуратури. Розмір витрат визначають за кошто­рисом по кожному міністерству, відомству, Кабінету Мініс­трів, Верховній Раді, апарату Президента тощо. В кошто­рисі передбачають витрати за окремими статтями, в тому числі на заробітну плату управлінського апарату, відраху­вання на соціальне страхування, відрядження, витрати на придбання обладнання та інвентарю для управлінських ці­лей, ремонт адміністративних приміщень тощо.