Сторінка
3

Концептуальні засади вчення про бюджет

Водночас слід визнати, що знайти вичерпне і до того ж лаконічне визначення бюджету як фінансово-економічного, суспільно-політичного та юридично-правового явища, незважаючи на часте й звичне вживання самого терміна «бюджет», не просто. Користуючись різними західними джерелами, можна зібрати цілу низку дефініцій. Уже їх перелік свідчить про суттєве варіювання семантичних значень одного і того самого явища.

Бюджет постає як:

- законодавчий акт, що попередньо санкціонує державні доходи і видатки, тобто дозволяє уряду збір коштів та їх цільове витрачання;

- офіційний розпис державних доходів і видатків;

- кошторис імовірних доходів і видатків держави;

- фонд грошових коштів, зібраних державною владою, з визначеним законом їх витрачанням на задоволення загальнокорисних потреб;

- завчасно складений кошторис, що відображає рівновагу між державними потребами і коштами;

- правовий документ, у якому заплановані державні видатки протиставляються очікуваним доходам з одночасним закріпленням обов'язків щодо їх виконання;

- фінансова основа, на якій базується діяльність уряду;

- повторювана щорічно відомість державних доходів і видатків;

- балансова таблиця, в якій обчислюються й порівнюються доходи з видатковими фінансовими зобов'язаннями;

- загальний план державного фінансового господарства на певний проміжок часу (як правило, на 12 місяців);

- контракт, укладений між довірителями (податко платникам й) і довіреними (органами влади);

- наказ, даний виборцями урядовому апарату розпоряджатися державними коштами в межах і на умовах, суворо обумовлених законами.

Вихідною позицією у визначенні бюджету радянськими економістами були «економічні (фінансові) відносини». Відповідно до цього бюджет трактувався (з різними варіаціями) як система економічних відносин, пов'язаних з формуванням і використанням загальнодержавного фонду грошових ресурсів. Одночасно вказувалось, що він є основним фінансовим планом держави. До цього формулювання додавалася витримана в ідеологічному дусі типова приписка, що бюджет виражає відносини додаткової (фінансової, позаекономічної) експлуатації трудящих, здійснюваної з метою виконання державою (буржуазною, капіталістичною) її класових функцій і завдань. Таке класове заангажоване трактування надто віддалене від наукової і навіть прагматичної фінансово-функціональної природи бюджету.

Отже, бюджет наділяється численними субстанціями. Одні сприймають його як правову категорію (закон, контракт, наказ, план, правовий документ), другі розуміють під бюджетом фінансові операції рахункового порядку (розпис, кошторис, відомість, баланс). Треті вбачають у бюджеті грошові кошти, що концентруються державою (фонд). Нарешті, марксисти наповнюють бюджет ідеологізованим соціально-конфронтаційним змістом (суспільні відносини фінансової експлуатації). Доводиться визнати, що в кожному з наведених визначень відбивається якась окрема риса бюджету, є більша чи менша частина істини.

Перебуваючи під впливом функціонування держави і товарно-грошового господарства на помежів'ї економіки, права і політики, бюджет втілює в собі позанаціональні, абстрактно-універсальні істини мікро- і макроекономіки, користується їх методологією дослідження. Водночас він відображає грошові еквіваленти конкретно-національних пріоритетів, які в демократичному суспільстві визначаються результатами виборів та рішеннями парламентів. З одного боку, природа бюджету пояснюється в термінах укорінених теоретичних постулатів економічної науки, а з іншого — постійно розробляються все нові й нові методи бюджетного менеджменту з урахуванням політичного змісту бюджетного процесу, що збагачує пізнавальний арсенал фінансової науки.

Бюджет як складна сфера фінансових відносин проявляє себе то в квазіринковій функції фіскального обміну податкових платежів на блага і послуги загального користування (грошовим еквівалентом яких є бюджетні асигнування), то як процес бюджетних рішень, чий зміст і характер визначаються через складний механізм суспільного вибору — від переважаючої політичної волі маси громадян до оперативних дій функціонерів фінансового менеджменту. У бюджеті переплетені між собою економічні, правові й політичні реалії, невіддільні одні від одних. За переконанням західних дослідників, у єдності економіки, права і політики завдяки бюджетному механізму реалізується важлива місія розмежування приватного (ринкового) і державного (публічно-фінансового) господарювання.

Конкретизуючи, залишається лише «одягти» бюджет як нерозривну єдність упорядкованих фінансових взаємозв'язків у правову оболонку, щоб простежити його виключну роль і значення в масштабі суспільства, держави, нації.

Отже, якщо звести до інтегрованого цілого ідеї, закладені світовою фінансовою думкою у визначення бюджету, та розвинути їх у дусі сучасного фінансового знання, то він постає як законодавча (на підставі вибору певних соціально-економічних і політичних пріоритетів) аналітична обґрунтований розрахунок передбачених на визначений період видатків, зумовлених обсягом і структурою забезпечуваних державою благ, послуг і трансфертів, та призначених для їх оплати грошових надходжень з підведенням загального балансу. Можливо, ця узагальнююча формула і не вичерпує всього адекватного дійсності змісту й значення бюджету, але наближає до розуміння тих складних суспільно-фінансових реалій, які уособлюються в державному та місцевих бюджетах.

Коли обсяг державного бюджету вимірювався кількома відсотками національного продукту, наука могла обійтися без надто пильної уваги до нього. Ситуація кардинально змінилася з феноменальним зростанням обсягів державних бюджетів під впливом двох світових війн, гонки озброєнь, загострення соціальних і екологічних проблем, а разом з тим і розширенням масштабів економіки та її глобалізацією, науково-технічною революцією, зростанням національного багатства. Так, за останні два століття існування США обсяг видаткової частини одного тільки федерального бюджету збільшився майже в 150 тисяч раз! Навіть з урахуванням знецінення грошей масштаби зростання вражають, відображаючи в об'єктизованих фінансових показниках унікальну політичну, соціальну й економічну роль держави в житті сучасного суспільства. Тому не дивно, що бюджету відводиться таке важливе місце серед найактуальнішої проблематики економічної науки та державознавства.

Значною мірою наукова методологія пізнання бюджетних явищ спирається на філософську школу суб'єктивного ідеалізму. Цьому напряму філософської думки властивий антропний принцип висвітлення дійсності. Він передбачає залежність суспільних явищ, які вивчають люди, від індивіда — мислячої істоти, учасника подій та їх інтерпретатора. «Помисли людей обумовлюють їхні дії», — стверджував Дж. Стюарт Мілль (1806—1873), один з найвпливовіших економістів свого часу. У центрі уваги за такого методологічного підходу перебуває суб'єктивний чинник — поведінка «економічної людини», мотивація її дій за певних загальноекономічних, фінансових і соціальних умов. Поведінка «економічної людини» та її мотивація засновані на аналізі ефективності ринків та макро- і мікроекономічних показників — руху національного продукту, бюджету, споживання, нагромадження й інвестицій, конкуренції, ціни, капіталу, прибутку, ренти і заробітної плати тощо.