Сторінка
3

Транспарентність і контроль ефективності

Принцип контролю ефективності походить із притаманних ринковій економіці властивостей досягати намічених цілей, маючи обмежені ресурси і діючи в умовах конкуренції, а також імперативу підприємницько-комерційної ефективності, вимірюваної кількісними грошовими показниками. Ринкові мотивації мають настільки універсальне значення, що поширюють свій вплив на неринкові сфери, у тому числі і на бюджет.

Основні позитиви ринків полягають у їх здатності найефективніше розподіляти існуючі фінансово-економічні ресурси та вивільняти творчу енергію суб'єктів господарювання. Отже, мета контролю ефективності зводиться до забезпечення ефективності використання ресурсів у державному секторі до рівня, наближеного і порівнянного з ринковим. Головне завдання контролю ефективності можна сформулювати так: покласти в основу роботи контрольних органів не критику попередньої діяльності, формальну перевірку виправдувальних документів та інші дріб'язкові питання, а вивести на перший план проблеми формування бюджетної політики, аналізу і перспективного фінансового планування, складання і реалізації програм, забезпечення ефективного бюджетного менеджменту в цілому.

У західних країнах контроль ефективності почали запроваджувати з середини 60-х років. Доктрина контролю ефективності означала перехід від контролю формальної правильності вже проведених робіт і витрачених грошових коштів до контролю ефективності за здійснюваними в реальному масштабі часу і/або майбутніми операціями. Такий тип контролю, по суті, має характер контролю за ефективністю здійснюваних державними відомствами (установами) управлінських операцій.

Контроль ефективності буває: традиційний, операційний, програмний. Традиційний контроль має підготовчий зміст, зосереджуючись на питаннях перевірки відповідності фінансових операцій, бюджетних кошторисів і звітності чинному законодавству. Операційний контроль виконує функцію власне контролю ефективності в управлінні ресурсами та режиму економії у витрачанні коштів. Програмний контроль посилює контроль ефективності за рахунок перевірки досягнутих результатів під кутом зору їх відповідності завданням, поставленим органами державної влади і відображеним у цільових програмах, кошторисах, бюджетах.

Контролю ефективності властиві специфічні риси, які розкривають його зміст і призначення.

Конструктивність і об'єктивність. Якщо результативними показниками традиційного контролю вважають виявлення негативних фактів: порушень, зловживань, викриття злочинів тощо, то контроль ефективності, не виключаючи розкриття негативу, на перший план висуває завдання вдосконалення бюджетного менеджменту і контрольної роботи, раціоналізації витрачання коштів на об'єкті, що перевіряється. Умовою такого вдосконалення є співробітництво контролера з тими, кого перевіряють, а не їх протистояння. Конструктивність більше спирається на лояльність перевіряльників і відвертість підконтрольних осіб, ніж на детективні методи контролю. Навіть критика за результатами контролю у відкритій пресі має дозований характер.

Об'єктивність під час здійснення контролю ефективності передбачає відображення, крім негативних, і позитивних сторін контрольованого об'єкта. В обов'язок контролера навіть входить поіменна популяризація ініціаторів найбільш високоефективних методів управління та раціонального витрачання коштів з метою поширення їхнього досвіду.

Кваліфікованість. Якісний контроль може бути здійснений за наявності у контролера спеціальних знань. Контроль ефективності потребує не лише безумовно необхідних знань із питань бюджету, фіску, права, а також навиків фінансово-економічного аналізу і бухгалтерського обліку, а й запасу знань із економічних, політичних, соціальних і навіть технічних наук (наприклад, досконалого знання певних технологій під час перевірки оподаткування деяких суб'єктів господарювання).

Належний кваліфікаційний рівень контролера передбачає всебічне оцінювання інформації, почерпнутої з планів, наказів, звітів та інших матеріалів. За таких вимог набувають великого значення професійна підготовка і систематичне підвищення кваліфікації працівників контрольних установ. Із цією метою у західних країнах розгорнута широка мережа факультетів і дослідних центрів при університетах, створено Міжнародний інститут державного контролю, на національному і міжнародному рівнях проводяться наукові конференції та практичні семінари з питань контролю, видаються спеціальні журнали.

У зв'язку з високими кваліфікаційними вимогами до операторів контролю ефективності останній покладають здебільшого на центральний контрольний апарат, укомплектований найбільш підготовленими працівниками. Водночас відомство державного контролю виконує функції методологічного центру з розроблення ефективних засобів контролю. Простіші завдання контролю правильності (відповідності формальним вимогам, законності, рахунково-бухгалтерської точності) передаються регіональним і периферійним контрольним органам. Тобто контроль ефективності передбачає організаційні заходи щодо спеціалізації і децентралізації контрольної роботи, а також координацію дій позавідомчого, відомчого і місцевого контролю, за якої кожна з ланок доповнює іншу.

З методологічного погляду контроль ефективності по суті означає системний підхід до оцінювання діяльності державних структур. У режимі контролю ефективності одна й та сама операція перевіряється в різних аспектах: її законності, рахунково-бухгалтерської правильності, соціально-економічної виправданості, практичної корисності, державної доцільності тощо. Контроль ефективності передбачає навіть скасування законно санкціонованих видатків, якщо їх визнають неефективними. Зрозуміло, подібні рішення розраховані на функціонерів, яких можна назвати просвіченою бюрократією, що прагне постійно поповнювати запас знань, набувати нових навиків аналізу дійсності.

Слід мати на увазі, що порівняно з мотиваціями ефективності ринкового походження, демократія суперечливо впливає на стан державних фінансів. Вона сприяє функціонуванню механізму конкуренції між приватним і державним секторами економіки за доступ до обмежених ресурсів і формуванню політичного середовища для конкурентної боротьби різних інтересів, суспільних сил і владних структур за розпорядження бюджетними коштами. Зазвичай конкуренція передбачає ефективність. Проте конкуренція цього виду не завжди результативна з погляду ефективності саме тому, що її основна мета — розпорядження ресурсами в певних інтересах.