Сторінка
3

Фінансовий ринок і його роль у ринковій економіці

Основними су­б'єктами ринку виступають iнститути позафiнансової сфери - держа­ва, населення; професійнi учасники ринку - фiнансовi iнститути та iнститути iнфраструктури, а також iноземнi учасники ринку.

Інститути позафiнансової сфери - це юридичнi особи, рези­денти певної держави, якi займаються виробництвом рiзноманiтних товapiв та наданням послуг, виключаючи фiнансовi послуги. До iнсти­тутів позафiнансової сфери належать промисловi та сiльськогоспо­дарськi пiдприємства, корпорацiї, установи, органiзацiї тощо. Разом з iноземними учасниками ринку вони або вистyпають iнвесторами, або емiтують i розмiщують на ринку власнi фiнансовi активи.

Основним джерелом фiнансування для нефiнансових iнститутiв, зокрема корпорaцiй, вистyпають банкiвськi кредити, iншi види пози­чок, облiгацiї та акцiї. Акцiї є важливим, але не основним джерелом фiнансових pecypciв пiдприємницьких структур, якщо мати на увазi первинний ринок, на якому i вiдбувається залучення вiльних фiнан­сових pecypciв корпорацiями. Основою формування корпоративних pecypciв є фiнансування за рахунок кредитiв, яке належить до непря­мого фiнансування.

Корпорaцiї з високим кредитним рейтингом залучають кошти як на внутрiшньому, так i на зовнiшньому фiнансових ринках, надаючи перевагу ринку, де вартiсть капiталу менша. Вiтчизнянi пiдприем­ницькi структури мають обмеженi можливостi щодо залучення кош­тів на мiжнародному ринку. На нацiональному ринку вони вистyпа­ють переважно як позичальники на кредитному ринку, а також eмi­тенти акцiй та векселiв, не використовуючи з об'єктивних причин таке потужне джерело фiнансування, як корпоративнi облiгації.

Населення виконує на ринку роль iнвecтopa, придбаваючи ті чи iншi цiннi папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку. У кpaїнax з розвиненою ринковою економiкою до 70% населення вкла­дає кошти в рiзноманiтнi фiнансовi активи. 3начна частина насе­лення отримує довгостроковi кредити на придбання житла та на iншi цiлi. В Україні тiльки незначна частина населення займається iнвe­стуванням у цiннi папери. Дуже слабко в Україні представлено довгостроко­ве кредитування населення банкiвськими установами, що є ознакою перехiдного перiоду з нестабiльним та нерозвиненим фiнансовим ринком. .

Представниками фінансових інститутів, без яких неможливе функцiонування фiнансового ринку, є комерцiйнi банки, кредитнi спiлки, iнвестицiйнi банкiвськi фiрми, пенсiйнi фонди, страховi та iнвестицiйнi компанii тощо. Основними видами дiяльностi фiнансо­вих iнститутiв на ринку є:

- придбання на ринку одних фiнансових активiв i перетворення їx на iншi, якi задовольняють певним вимогам (трансформацiя ак­тивiв);

- торгiвля фiнансовими активами за свiй рахунок;

- купiвля-продаж фiнансових активiв вiд iмeнi клiентiв;

- допомога в створенні й розмiщеннi на ринку нових фiнансових

активiв;

- консультації учасникам ринку щодо iнвестування;

- управлiння активами iнших учасникiв ринку.

Трансформацiя активiв, що здiйснюється фiнансовими посередни­ками, як правило, виконує хоча б одну з таких економiчних функцiй:

- узгодження термінів iнвестицiй;

- скорочення витрат при проведеннi операцiй;

- забезпечення платiжного механiзму.

Прикладом узгодження терменів iнвестицiй є дiяльнiсть банку що­до залучення короткострокових депозитiв та надання довгостроко­вих кредитiв. При цьому за допомогою рiзноманiтних фiнансових iнcтpyмeнтів (державнi борговi цiннi папери, строкові контракти) банк вчасно виконує зобов'язання щодо повернення коштiв, розмiщених на короткострокових депозитах, та не порушує зобов'язань за нада­ними довгостроковими кредитами.

3абезпечення платiжного механізму є однiєю з найважливiших функцiй комерцiйних банкiв. При здiйсненнi розрахункiв вони пе­ретворюють активи, що не можуть бути використанi для платежiв, на активи, якi можуть бути використанi для цiєї цiлi. Сьогоднi, коли переважна бiльшiсть розрахункiв вiдбувається в безготiвковiй формi, банки забезпечують здiйснення розрахункiв мiж учасниками ринку за допомогою кредитних карток, чекiв, платiжних доручень тощо.

Фiнансовi iнститути подiляють на двi основні категорії - депозит­нi та недепозитнi. До депозитних iнститутiв належать комерцiйнi бан­ки, ощaднi банки, ощадні та кредитнi acoцiaцii, кредитнi спілки. Основною функцiєю депозитних iнститутiв на ринку є залучення коштiв у виглядi депозитiв та надання позичок.

Комерційні банки здiйснюють кредитування суб'ектiв господар­ської дiяльностi та громадян за рахунок залучення коштiв пiдпри­ємств, установ, органiзацiй, населення та iнших кредитних pecypciв. Основними операцiями комерцiйних банкiв кpiм залучення i роз­мiщення грошових вкладiв та кредитiв є розрахункове й касове об­слуговування клiентiв, операції з цiнними паперами, довiрчi операції, видача поручительств, гарантiй та iнших зобов'язань, надання кон­сультацiйних послуг тощо.

Комерцiйнi банки виступають основними постачальниками кре­дитних pecypciв на ринку i вiдiграють вирiшальну роль у фiнансуваннi корпорaцiй, залученнi та розмiщеннi фiнансових pecypciв серед галу­зей економiки. 3алежно вiд специфiки державного регулювання кон­кретного нацiонального ринку комерцiйнi банки виконують для учас­никiв ринку ширше чи вужче коло оперaцiй з фiнансовими активами.

Ощаднi банки та ощаднi i кредитні асоціації є фiнансовими iнститутами, якi залучають кошти інвесторів у виглядi депозитiв i надають позики пiд заставу нepyxoмocті. Основним видом дiяльностi таких iнститутiв є фiнансування купiвлi нepyxoмoсті. Позики ощад­них iнститутiв переважно мають довгостроковий характер.

Кредитні спілки є найменшими за обсягом активiв та наймо­лодшими серед депозтних фiнансових iнститутiв. Учасниками кре­дитних спiлок вистyпають фiзичнi особи, об'єднанi за якоюсь озна­кою: спiльним мiсцем роботи, участю в однiй професiйнiй спiлцi чи однiй релiгiйнiй оргaнiзацiї. Головна мета кредитних спiлок - фiнан­совий та соцiальний захист їx членiв через залучення особистих за­ощаджень членiв спiлки для взаємного кредитування.