Сторінка
2

Облікова політика підприємства

Наприклад, водій автомобіля, який погано ба­чить дорогу і не знає дорожніх знаків, обов'язково ускочить в халепу! Якщо «дороги» не бачить голов­ний бухгалтер, наслідки можуть бути стократ страшнішими, оскільки в цьому випадку від його дій залежить доля набагато більшої кількості людей.

Нові стандарти поставили перед підприєм­ством нові вимоги, часом досить складні, розв'я­зання яких потребує ґрунтовних знань економіч­них процесів (що відбуваються як на самому під­приємстві, так і за його межами), чинного законо­давства України (особливо щодо обліку І звітності).

Перехід до нової системи обліку пов'язаний з певними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, зокре­ма визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи переоцінки активів, визначення доходів та витрат тощо.

Було б несправедливо не згадати про пози­тивний момент нового законодавства: положен­ня (стандарти) бухгалтерського обліку у багатьох випадках передбачають можливість вибору одно­го варіанта з декількох пропонованих методів і процедур, застосування яких і визначає облікову політику. Але такий позитив, з одного боку, роз­ширює права і можливості підприємства, а з ін­шого — підвищує ризик щодо кінцевих результа­тів його діяльності Тож потрібна висока відпові­дальність конкретної посадової особи за прийня­те управлінське рішення. Вибір слід робити зва­жено, із максимальним врахуванням усіх «за» й «проти» на користь того чи іншого варіанта.

Суттєвим моментом для підприємства є спів­відношення організаційних завдань та питань, які безпосередньо стосується облікової політи­ки. Дехто вважає, що це різні речі, які потребують окремих рішень (наказів). На мою думку, встановлення облікової політики є скла­довою частиною організації і ведення обліку та звітності на підприємстві. Це підтверджується тим, що п. 5 Закону про бухоблік є невід'ємною частиною, логічним продовженням статті 8 Зако­ну, яка так і називається: «Організація бухгалтер­ського обліку на підприємстві». Упевнений сам і хочу переконати читачів у тому, що розв'язувати такі питання потрібно не окремо, а комплексно! Для підтвердження сказаного наведу найпрості­ший умовний приклад. [12; 343-345]

Припустімо, що підприємство «14» прийняло рішення застосовувати для нарахування зносу за основними засобами кумулятивний метод, а комп'ютерна бухгалтерська програма такого ме­тоду нарахування зносу не передбачає. Придбан­ня нової бухгалтерської програми потребує часу, додаткових затрат фінансових і людських ресур­сів, які окупляться не раніше ніж за п'ять років.

2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Визначення облікової політики наведене в статті 1 «Визначення термінів» Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та в П(С)БО 1 «За­гальні вимоги до фінансової звітності»:

· облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.;

До нормативно-правової бази облікової політики підприємства відносяться:

І. Закон України від 16.07.99 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема такі його розділи та статті:

1. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ, стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансо­вої звітності:

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких ос­новних принципах:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищен­ню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інфор­мацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у ви­падках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгал­терського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітно­го періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінан­совій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою — операції обліковуються відпо­відно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;