Сторінка
3

Фінанси підприємств (основні визначення)

акцепт векселя — напис платника на переказному векселі про згоду на оплату: звичайний акцепт (прийняття на себе простого й нічим не обумовленого зобов’язання оплатити переказний вексель у строк у повній сумі), кваліфікований акцепт (зміст якого відрізняється від самого векселя сумою, яку згоден оплатити акцептант), акцепт у порядку поручительства (згода посередника оплатити вексель у випадку відмови від нього платника);

ІІ. Кредитні операції:

кредитування під заставу векселя;

право власності на вексель;

ІІІ. Торговельні операції

IV. Комісійні операції

Види діяльності підприємства:

операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової;

основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства й забезпечують основну частку його доходу;

інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів;

фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного й позикового капіталу.

Операційна + інвестиційна + фінансова = звичайна діяльність (будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення.

Надзвичайна діяльність — подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання якої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників):

дохід від реалізації продукції — це сума коштів, що має надійти чи надійшла на рахунки в банку або до кас підприємства в результаті основної діяльності;

чистий дохід — це різниця між доходом та сумою непрямих податків і зборів та інших вирахувань з доходу (отримані знижки та уцінки від постачальників).

Дохід від реалізації продукції визнається:

підприємство передало покупцеві суттєвий ризик і вигоди, пов’язані з правом власності на товар;

підприємство не бере подальшої участі в управлінні, пов’язаному з володінням, та не контролює використання та реалізацію товарів;

сума доходу може бути достовірно оцінена;

імовірне отримання підприємством економічних вигод від цієї операції.

Дохід від надання послуг і виконання робіт визнається:

існує ймовірність отримання економічних вигод від надання послуг та виконання робіт;

сума доходу може бути достовірно оцінена;

сума витрат, пов’язаних з операцією, може бути достовірно оцінена;

ступінь завершеності робіт може бути достовірно оцінена.

Дохід у вигляді відсотків, дивідендів, роялті визнається:

існує ймовірність отримання підприємством економічних вигод;

можливість достовірної оцінки доходу, причому відсотки визнаються в періоді, у якому вони були нараховані, виходячи з бази нарахування.

Валовий дохід — це грошовий вираз вартості знов створеної продукції; він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями в складі вартості реалізованої продукції.

Прибуток — це частина додаткової вартості, створеної й реалізованої, готової до розподілу. Підприємство отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована й набере грошової форми.

Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування (загальний прибуток підприємства) — це сума прибутку від операційної діяльності, інших фінансових доходів, доходу від участі в капіталі, інших доходів за вирахуванням фінансових витрат, втрат від участі в капіталі та інших витрат.

Фінансовий результат від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності до оподаткування за мінусом суми податку на прибуток (25%).

Чистий прибуток — це сума прибутку від звичайної діяльності та доходів від надзвичайної діяльності за вирахуванням витрат від звичайної діяльності та податку на надзвичайні доходи.

Рентабельність (прибутковість) — це відносний показник, що характеризує ефективність окремих процесів виробничо-господарської діяльності.

Оборотні кошти — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для споживання чи реалізації протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу.

Операційний цикл — це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виготовленої з них продукції.

Принципи організації оборотних коштів підприємства:

оперативна самостійність у використанні оборотних коштів;

визначення планової потреби й розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами, тобто розрахунок нормативів оборотних коштів;

коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог та умов господарювання (обсяг виробництва, ціна на сировину, постачальники та споживачі, форми розрахунків);

оптимізація структури джерел формування оборотних коштів, виходячи з дотримання нормального фінансового стану підприємства;

контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів — постійний аналіз ефективності розміщення та використання оборотних коштів.

Кредит — це економічні відносини, що склалися між кредитором і позичальником з приводу отримання грошових коштів і базуються на принципах терміновості, повернення, платності, матеріального забезпечення та цільового використання.

Комерційне кредитування — кредитні відносини, що виникають між продавцями та покупцями продукції у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Надається комерційний кредит виключно в товарній формі й вимагає наявність значних фінансових ресурсів у продавця.

Державне кредитування — відносини між підприємствами-позичальниками та державою через систему уповноважених банків щодо отримання позикових фінансових ресурсів на пільгових умовах.

Факторинг — це комплекс фінансових послуг, що надаються банком клієнту в обмін на поступку дебіторської заборгованості.