Сторінка
2

Аналіз тенденцій розвитку фондового ринку облігацій у світі та Україні

Слід зазначити, що в Росії активно продовжується створення фінансової інфраструктури ринку, адекватної новим умовам. Це є одним з пріоритетних завдань у прийнятій урядом стратегії розвитку до 2010 року. Важлива складова частина цієї інфраструктури - створення фондового ринку, що має стати дієвим механізмом мобілізації інвестицій у найбільш перспективні сектори економіки [9, с. 14]. У Росії в 90-і роки була створена сучасна інфраструктура фондового ринку, що дозволила перерозподіляти довгострокові інвестиції задля модернізації російських підприємств. Разом з тим у діяльності емітентів на фондовому ринку проявилися і негативні фактори [9, с.16]:

1. Ринок цінних паперів не став джерелом фінансових ресурсів. Тільки в 1999 р. були здійснені перші великі емісії облігаційних позик для залучення інвестиційних ресурсів.

2. На організованому ринку оберталося близько 100 акцій найбільших російських компаній, і угоди з 4-6 видами акцій складали приблизно 85-90% обігу ринку.

3. Фондовий ринок не відбивав реальний стан прав власності в реальному секторі, тому що на ньому спотворювалися ціни фондових активів.

4. Значна частина підприємств через причини макро- і мікроекономічного характеру були мало зацікавлені в інвестиціях і модернізації, штучно були збиткові й масово не сплачували дивіденди. Багато підприємств не мали серйозних стимулів до виходу на фондовий ринок. Наприклад, [4, с.8] вартість компанії "Уолт Дісней" становила близько 80 млрд дол., тоді як сукупна вартість усіх підприємств російського фондового ринку не перевищувала у 2000 р. 70 млрд дол.

5. Фондовий ринок мав різко виражений спекулятивний й інсайдерський характер, на 60% залежав від іноземних інвесторів, а за обсягами і структурою не відповідав потребам економіки і завданням залучення коштів для інвестування в реальний сектор.

Ці проблеми не могли бути урегульовані самим ринком. Можливість масового виходу підприємств на ринок цінних паперів за інвестиційними ресурсами залежала від переходу держави до фінансової і грошової політики економічного росту, структурування ринку цінних паперів, створення нових ринків і фінансових інструментів, появи стимулів для внутрішніх інвесторів вкладати грошові кошти у вітчизняні фондові цінності, розвитку культури корпоративного управління.

Залучення Росією у 2000-2001 рр. через фондовий ринок і програми виведення підприємств на ринок цінних паперів і біржові ринки 7-8 млрд дол. для інвестицій в оборотні кошти і капітальні активи реального сектора стало першим значним кроком до фінансування промислового піднесення.

Отже, аналіз російського фондового ринку дозволяє констатувати подальший успішний розвиток. Це виражається в створенні сучасної інфраструктури, одержанні досвіду оцінки і передачі прав власності, улагоджуванні конфліктів і інтересів, залученні підприємствами коштів на розвиток і створення системи Інтернет-торгівлі.

Досягнення фондових ринків нашого найближчого сусіда, а також інших світових фінансових структур і тенденції їхнього розвитку впливають на розвиток і діяльність українських бірж [12, с. 17]. Слід зазначити, що фондовий ринок України або ж копіює російський чи західноєвропейський, або дуже близький до них. Певним чином у цьому полягає загальносвітова тенденція функціонування фінансових ринків. А тому вивчення й аналіз інших ринків надає важливу інформацію для створення фондового ринку України. Важливим моментом економічних перетворень у нашій країні, що вибрала ринковий шлях економічного росту, стало формування сучасної ринкової інфраструктури, створення і розвиток фондового ринку, а також організація ефективного інвестиційного процесу.

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.

У період створення фондового ринку України виходять закони: "Про цінні папери і фондову біржу", "Про приватизаційні папери", "Про банки і банківську діяльність" [2]. У цей же час з'являються перші українські акції і перші торговці цінними паперами. Затверджується постановою Кабінету Міністрів України "Концепція функціонування і розвитку фондового ринку в Україні" (№ 277 від 29 квітня 1994 р.).

Починає розвиватися і регіональна інфраструктура фондового ринку: створюються Донецька фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, а також асоціації, що об'єднують учасників ринку, українські асоціації інвестиційного бізнесу, позабіржова фондова торгова система, Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв. Для депозитарно-клірингового обслуговування операторів ринку створений Міжрегіональний фондовий союз. На ринку цінних паперів з'являються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП).

Пожвавлення законодавчої діяльності у сфері цінних паперів відбулося після прийняття Указу Президента України "Про державну комісію з цінних паперів і фондового ринку" від 12 червня 1996 р. № 446/5 і постанови Верховної Ради України від 22 вересня 1995 р. "Про концепцію функціонування і розвитку фондового ринку України". 30 жовтня 1996 року було прийнято закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів України", 9 липня 1996 р. - закон "Про внесення змін і доповнень до закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Аналізуючи закони створення фондового ринку, можна зробити висновок, що основними принципами його функціонування в Україні є: 1) соціальна справедливість; 2) надійність захисту інвесторів; 3) врегульованість; 4) контрольованість; 5) ефективність, 6) правова упорядкованість; 7) відкритість; 8) конкурентність.

Хоч і повільно, але фондовий ринок продовжує розвиватися в Україні. Це простежується протягом останніх років. Так, у 1997 році в Україні стала активно розвиватися Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Якщо повний обсяг торгів у ПФТС по всіх цінних паперах у 1997 році склав 250 млн дол. США, з них 70% припадало на акції, 15,3% - на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП), 13% - на компенсаційні сертифікати, 1,7% - на векселі [8, с. 329], то загальний обсяг торгів ПФТС у 2003 році - 3,22 млрд грн (91,2% загального обсягу торгів організованого фондового ринку України). У 1997 році почався приплив іноземних інвестицій, що забезпечив розвиток вторинного ринку акцій в Україні.

У 1997 році Міжнародна фінансова корпорація (IFC) оголосила про включення України в систему індексів IFC. Індекс ПФТС на сьогодні визнаний IMC як єдиний для використання цією організацією при моніторингу внутрішнього стану українського фондового ринку. Він увібрав у себе найкращі риси відомих у світі фондових індексів і прагне стати сучасним, динамічним показником на українському ринку цінних паперів [5, с. 36]. За роки становлення фондового ринку в ПФТС відбулися якісні зміни, активізувалася торгівля цінними паперами, змінилася інформаційно-аналітична база. За цей час зросли основні показники обсягів торгів. Якщо загальний обсяг торгів ПФТС у 2000 р. складав 1,463 млрд грн при кількості проданих цінних паперів - 2,06 млрд грн [7, с. 139] , то вже у 2003 році він склав 3,22 млрд грн.